Мьянму называют застывшей в потоке времени страной тысяч и миллионов пагод, а буддизм здесь исповедуют около 90% населения. Чтобы вплотную познакомиться с бытом и традициями бирманских монахов, отправимся в один из самых крупных монастырей и буддистских центров в Мьянме.

Монастырь Махагандайон, располагающийся в городке Амарапура неподалёку от Мандалая, основан в 1914м году и служит домом одновременно для 1500-2000 монахов.
2. 
Прогуливаясь среди строений монастыря, Вы можете лицом к лицом столкнуться с бытом монахов, понаблюдать за такими рядовыми процедурами, как умывание, бритьё головы, чтение книг и т.д., а заодно сможете и пообщаться с приветливыми и открытыми людьми, посвятившими свою жизнь познанию буддийского учения.
Безграничные возможности для жанровой съёмки, поэтому Махагандайон почти всегда включают в маршруты своих клиентов туристические агентства и организаторы фототуров.
Первый раз в жизни бирманцы попадают в монастырь в юном возрасте после красочной церемонии. Там они приобщаются к монашеской жизни, изучают основы буддийского учения и грамоту, привыкают к строгому режиму дня и повседневному труду в рамках монастырского уклада и распорядка. Казалось бы, если жизнь монаха не прельщает, можно после возвращения искать иные жизненные пути.
Быт бирманских монахов весьма прост и незатейлив, идея непривязанности к материальным благам доведена практически до крайности: в собственности монахов могут находиться только одежда, чаша для подаяний, зонт и мелкие предметы личной гигиены. Монахам запрещается даже прикасаться к деньгам, а уж иметь в распоряжении хоть минимальную сумму денег и подавно. Знайте: если где-то в Мьянме к вам подойдёт человек в монашеской рясе и станет просить денег – это ряженый по . Пожертвования в монастырях стоит оставлять в специальных ящиках.
Напомню, что в Мьянме придерживаются течения буддизма Тхеравады, "малой колесницы", согласно которому надлежит в течение жизни нарабатывать благие заслуги, медитировать и придерживаться духовных принципов для максимального очищения разума от заблуждений и иллюзий, чтобы в конечном итоге достичь просветления, как его достиг Будда. И если в буддизме Махаяны, "большой колесницы" принято молиться о благе всех живых существ, просить благ для своих близких и стараться достичь состояния Будды, чтобы впоследствии всем живым существам, то принципы Тхеравады тому, чтобы каждый бирманец по возможности старался повторить путь Будды через практику медитаций и совершение добродетелей и не просил за своих близких, ведь у них тоже есть свой уникальный путь. Поэтому в Мьянме в молитвах бирманцы прославляют три буддистские драгоценности: Будду (учителя), Дхарму (учение) и Сангху (общину).
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
