Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.
Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.
Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.
Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.
У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.
У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.
З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.
У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.
Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.
У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.
У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.
З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.
У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
Под ничего не делая подразумевается лень просто сидя и ничего не делая мы забываем о труде и что такое уборка, просто сидя на диване и видя как кто то убирается за тебя не я валяется хорошим примером для млаших. Добро добытое без труда легко уходит это подразумевает равнодушие: "вот вроде бы ты маме Убраться но при этом ты придирался и огрызался". Праздность начало всех пороков, думаю под этим подразумевается легкомысленность : "допустим перед важным экзаменом ты выбрал пойти веселится в клуб нежели готовится что привело к незачету"
"На свете есть добрые люди, встреча с которыми может стать настоящим чудом"(А.М.Розов).
"Чудесный доктор" -небольшое произведение, в котором повествуется о судьбе, поступках и мыслях героев в соответствии с евангельскими заповедями. Действие таких рассказов приурочено к Рождественским праздникам, когда каждый ждет чуда.
В рассказе Куприн описывает семью, которую преследуют сплошные беды:
«…Высокая, худая женщина, с измождённым, усталым, точно почерневшим от горя лицом. Три месяца назад умерла одна девочка, теперь другая лежит в жару и без сознания…»
«Он ничего не искал, ни на что не надеялся,…им овладело неудержимое желание бежать куда попало, чтобы только не видеть молчаливого отчаяния голодной семьи…Мысль о самоубийстве совершенно ясно встала в его голове. Но он не ужаснулся этой мысли, ни на мгновение не содрогнулся перед мраком неизвестного.»
«Чем погибать медленно, так не лучше ли избрать более краткий путь?»
«Машинально он свернул в калитку и, пройдя длинную аллею лип, …опустился на низкую садовую скамейку этих несчастных людей может одно лишь чудо. И тут:«В конце аллеи послышался скрип шагов…»
«Старик небольшого роста…»
«Голос у него был мягкий, ласковый, старческий…»
«Внушающее доверие лицо…»
«Он пытливо заглядывал в глаза, точно желая проникнуть в глубь наболевшей души…»
«Вдруг юношеским движением вскочил с своего места…»
«Ласково погладил Елизавету Ивановну по спине…»
«Что – то написал на клочке бумажки, …быстро сунул свои ноги в глубокие калоши и надел пальто…»
«Мерцалов водил в воздухе руками, чтобы поймать невидимого доктора…»
«Его ожидал сюрприз…»
Как буд-то ангел в судьбе героев появился Николай Иванович Пирогов(1810 – 1881)
Врач, основоположник военно – полевой хирургии, хирург, анатом, педагог, общественный деятель организации движения сестёр милосердия в России в период военных действий в Крыму в 1853 – 1856 г. г.
«С этих пор точно благодетельный ангел снизошёл в нашу семью. Всё переменилось. В начале января отец отыскал место, Машутка встала на ноги, меня с братом удалось пристроить в гимназию на казённый счёт . Просто чудо совершил этот святой человек.»
Таким образом, рассказ учит читателей гуманизму и вере в людей.