Крымские походы — военные походы русской армии против Крымского ханства, предпринятые в 1687 и 1689 годах. Они были частью Русско-турецкой войны 1686—1700 годов и частью масштабной европейской Великой Турецкой войны.
В 1689 году начались приготовления ко второму походу. Речь Посполитая начала переговоры с Османской империей, перекладывая всё бремя войны на Россию. Ранней весной (или в феврале) 1689 года русское войско, увеличенное до 150 тысяч человек (по другим данным — 112 тысяч при 400 орудиях) направилось на юг. 15 мая недалеко от деревни Зелёная Долина произошло нападение крымских татар, которое было отбито артиллерийским огнём и ружейными залпами. 20 мая русская армия подошла к Перекопу. Однако возглавлявший поход Василий Голицын отказался брать Перекоп, так как в нём было всего три колодца с пресной водой, чего не хватило бы для армии. Кроме того, за Перекопом простиралась безводная степь, и потери после взятия Перекопа были бы весьма значительны. На военном совете было решено строить несколько крепостей для накопления в них воды, продовольствия и снаряжения. Однако этим планам не суждено было сбыться, и Голицын отступил от Перекопа, но сохранил почти всю армию
"Композиция", "сюжет" - әдеби терминдердің ең көп қолданылатыны және сонымен бірге олардың мазмұны бойынша ең аз анықталғандардың бірі. Әр түрлі сыни, әдеби және әдістемелік еңбектердің авторлары кейде әртүрлі мазмұнға ие болады және, әрине, бұл теориялық шатасушылық мектепте әдебиетті оқытуды қиындатады. Ереже бойынша, композиция сұрақтары бойынша жазушылардың барлығы "композиция" деп шығарманың "құрылысы" деп түсіну керек, бірақ осы және басқа тұжырымдамаға қандай мазмұн салу керек-бұл сұраққа біздің әдебиеттануымыз әлі толық жауап берген жоқ.Сонымен, "композиция" және "сюжет"сияқты ұғымдардың арақатынасы туралы ғылым үшін әлі де қажетті түсінік жоқ.
Объяснение:
У справі дослідження Північного Льодовитого океану багато зробив російський учений дослідник Арктики — Отто Шмідт. Він започаткував Північний морський транспортний шлях від Європи через Північний Льодовитий океан до портів Далекого Сходу.
У 1929 і 1930 рр. О. Шмідт організував експедиції на криголамі «Георгій Сєдов» до островів Земля Франца-Йосифа та Північна Земля.
У 1932 р. очолив експедицію на криголамі «Сибіряков» від Європи через Північний Льодовитий океан до портів Далекого Сходу.
У 1937 р. керував експедицією для організації наукової станції «Північний полюс» щодо спостереження за погодними умовами, температурою води, рухом льоду.
Дослідження Антарктиди.
Антарктида приваблювала своєю унікальною природою, рослинним і тваринним світом, рідкісними мінералами та корисними копалинами, але умови для дослідження були найсуворішими (сильні морози, вітри, снігові бурі, гірські хребти материка, укриті товстим шаром льоду, тріщини, триметрова товща льоду). Датою відкриття вважають 28 січня 1820 року, тоді вперше крижану пустелю побачила експедиція Т.Ф. Беллінсгаузена.
Систематичне наукове вивчення Антарктиди розпочалося із середини XX ст. На материку було створено мережу наземних станцій для проведення походів углиб материка й наукових спостережень. З 1956 р. там працюють учені з Японії, США, Австралії, Аргентини, Польщі, Росії, Великої Британії, Німеччини, Франції та інших країн, майже 40 міжнародних станцій, серед них українська науково-дослідна станція «Академік Вернадський».
Природа материка потребує охорони: зменшилась кількість морських ссавців через надмірний промисел, внаслідок аварій біля берегів утворюються нафтові плями, від яких гинуть морські тварини.
У 1959 р. було підписано міжнародну угоду 80 держав про те, що Антарктида — материк, вільний від промислового виробництва та воєнних дій, материк учених, не належить жодній державі, нема постійного населення (відвідують лише туристи та співробітники наукових станцій).