З часу написання Гофманом казки пройшло багато часу, але й сьогодні можна зустріти таких, як Цахес – людей, які, не замислюючись, відбирають славу і талант у інших. Можна зустріти і таких, як професор Мош Терпін – людей, які займаються безглуздими, нікому не потрібними справами. При цьому добре зрозуміло, що ніяка висока посада, ніяка приваблююча зовнішність не може зробити людину більш порядною, доброю і освіченою, а тільки наполеглива праця і прагнення до мети.
У казці Гофмана «Крихітка Цахес» зовсім не казкова філософія, яка й сьогодні залишається актуальною. Адже автор у цьому творі прагне попередити нас, що ніхто, крім нас самих не зробить нас краще, ніхто не вирішить за нас наші проблеми і ніхто не проживе за нас наше життя. Для цього кожен з нас повинен докладати власні зусилля, повинен віддано працювати, бо те, що не зароблене власним трудом – чуже, ненадійне і нетривке.
Негору мав років десь із сорок. Це був чорнявий, сухорлявий, моторний, середній на зріст і, певно, дужий чоловік. Чи мав він якусь освіту? Мабуть, так, це видно було із зауважень, які часом прохоплювались у нього. Він ніколи не говорив ні про своє минуле, ані про свою родину. Звідки він прибув, де жив доти, чим займався — ніхто не знав. Ніхто не знав і його планів на майбутнє. Він тільки висловив якось намір висісти на берег у Вальпараїсо. Це був дивний чоловік. В усякому разі він, напевно, не був моряком. Він розумівся на морських справах не більше за першого-ліпшого кока, який значну частину свого життя проплавав у морі. Однак на морську хворобу він не слабував, а це вже неабияка перевага для корабельного кухаря. На палубі Негору бачили рідко. Цілісінький день він порався у своїм тіснім камбузі, де стояла велика плита. А пізно ввечері він гасив плиту і йшов до своєї каютки на носі, де відразу лягав спати.
1) (a-6 • к):6;
2) (а — 6 • к) : 6 • 12