Доба від початку великих географічних відкриттів до середини XVII ст. стала часом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з'явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі робили відкриття, значно випереджаючи інші народи.
Одним із головних напрямків наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний “двигун” давніх часів — мускульна сила людини — залишався, і ніщо не могло його заступити. Саме людина обертала гончарне коло, пускала в рух різноманітні верстати. Проте людський розум, не відмовляючись від цього “двигуна”, зумів удосконалити інші механізми.
Було вдосконалено колесо, що приводило в рух водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому на млинах у другій половині XVII ст. стали виробляти 37 кг борошна на годину (у ХІІ ст. виробляли 17 кг).Відчутні зміни стались у гірничодобувній справі. Видобуток вугілля і руди, з якої отримували залізо, мідь, срібло, належали до найдавніших занять. У XVI—XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування з шахт води, транспортери для підняття руди на поверхню, створювали в шахтах системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини у XVI ст. вперше для доставки руди до місця переробки використовували вагонетки; їх тягли по дерев'яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам'яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев'яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.
У XVI—XVII ст. європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. Зростання попиту на вироби з металу завдяки розпочатому освоєнню Нового Світу стимулювало пошук в збільшення їх виробництва, який розвивався у двох напрямках. По-перше, вдосконалили процес плавки і конструкцію плавильних печей. Наприкінці XІV ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавки навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили виробництво кам'яного вугілля, яке мало більшу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання здійснити заміну деревного вугілля кам'яним було пов'язано також із стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Вперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало міські власті розпочати регулювання використання лісів. Для потреб металургії відводилися окремі ділянки лісів, робилися нові посадки дерев, проте це не вирішувало проблеми.
1)Тюркский период (555—745 гг.). Фрагменты здания из мемориального комплекса в Орхонской долине, Монголия.
2)Изображения тюрков из монгольского аймака Завхан.VI-VIII вв.
Тю́ркский кагана́т, Тю́ркютский кагана́т или Гёктюркский каганат[источник не указан 37 дней] — крупное средневековое государство в Азии, созданное племенным объединением древних тюрок во главе с правителями из рода Ашина. Одно из крупнейших государств в истории. В период наибольшего расширения (конец VI века) контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа. В 542 году этноним «тюрки» впервые встречается в китайских источниках.
Краткие факты: Тюркский каганат, 552 — 603 ...
Ранняя история
По легенде, от хуннского царевича и волчицы появился род Ашина. Они жили в горах Алтая, число их оценивалось в несколько сот семейств. Считается, что Ашина Асяньше стал вассалом жужаньского кагана. В середине V века Ашина поселились на южной стороне Алтая и стали добывать железо для жужаней.
Многочисленные племена народа теле, расселявшегося в северо-восточном Семиречье, долине Иртыша и Джунгарии, восстали против жужаней и в 482 году создали собственное государство. Оно просуществовало недолго, и в 516 году теле вновь попали в зависимость от жужаней. Одно из алтайских племён Ашина поставляло для жужанской империи железо. Этому племени суждено было сыграть особую роль в истории Евразии. Именно подданные Ашина стали впоследствии называться тюрками.
На Алтае вокруг племени Ашина сложился союз местных племен, принявших название «тюрк». В период своего существования в горах Монгольского Алтая тюрки-тугю оказались под властью жуань-жуаней и находились в зависимости от них до середины VI в.
Термин «вечный эль тюркского народа» впервые появляется в памятниках древнетюркской (орхонской) письменности VII—VIII вв. Эль рисуется военно-политическим организмом, объединяющим под деспотическим руководством каганов из аристократического рода Ашина различные группировки «собственно тюрок» (турк будун — «тюркский народ») и иные подвластные каганату племена.
Тюркский Каганат
В 545 году телесские племена вновь восстали против жужаней и во главе нового государства встал правитель тюрок-ашина Бумын. Последние слова кагана Юйцзюлюя Анагуя после поражения от Бумына: «Ты был моим оруженосцем».[источник не указан 371 день] В 551 году Бумын заключил союз с китайским царством Западная Вэй и, разгромив жужаней, принял титул «ильхан» («правитель народов»).
После смерти Бумына в 552 году на престол вступил его сын, принявший титул Кара Иссык каган, который нанёс полное поражение жужаням. После победы каган погибает при загадочных обстоятельствах, и государство возглавляет его брат Мукан-каган. В 553 году жужани были вновь разбиты, и тюрки стали хозяевами всей степи к востоку от Алтая. В следующем году начался поход тюрков на запад, возглавленный младшим братом Бумына Истеми-каганом. Усуни, ослабленные набегами жужаней, не оказали сопротивления, и уже в 555 году войска Истеми достигли Аральского моря. Однако племена уар и эфталитов, живших к северу от Арала, оказали яростное сопротивление и были покорены только к 558 году. Тюрки вышли к Волге, но не стали её переходить. Так, за короткий срок была создана огромная кочевая империя, охватывающая территорию от Волги до Хинганских гор.
В 561—563 годах тюрки заключили с Ираном союз против эфталитов. В 564 году войска шаха Хосрова Ануширвана заняли стратегически важную область — Тохаристан. В 565 году в битве у Нахшаба тюрки одержали победу, и Согд был присоединён к каганату. Основные силы эфталитов были разбиты тюрками в 567 году под Бухарой. После завоевания Средней Азии, каганат стал контролировать значительную часть Великого Шёлкового пути.
Если точка движется налево - х = 6 - 2 • t