Объяснение:
Поява поезій "Чайка на крижині" та "Крила" пов'язана з перебуванням поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі.
Лірична героїня гає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає весна, ламається крига. На одній із крижин жінка побачила чайку:
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі — темній, широкій —
На останній крижині самотня чайка пливе.
Крижина тонка й прозора, але чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки, бо може злетіти будь-якої миті:
— Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Це спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. Я думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може, самотність, а може, "крилатість". Адже й людина має крила, але, як птах, не літає, бо людські крила зроблені не з пір'я.
Поезія "Крила" продовжує основну думку вірша "Чайка на крижині" про крилатість людини:
А як же людина?
А що ж людина?
Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.
Система содержания должностных лиц за счет местного населения — кормление.
Порядок замещения высших должностных лиц в зависимости от знатности рода и важности должностей, занимаемых предками — местничество.
Условное земельное держание, даваемое за военную и государственную службу без права продажи, обмена, наследования — поместье.
Государственный орган, состоявший из представителей различных слоев населения, созывавшийся для решения наиболее важных государственных дел — Земский собор.