Іван Мазепа – гетьман Війська Запорозького та голова всієї України впродовж двадцяти років на межі 17 та 18 століть. Один з найвідоміших гетьманів в Україні та за її межами. Саме Мазепі присвячено найбільше творів мистецтва: близько 40 картин, по 20 музичних та літературних творів, 6 скульптур.
Постать Івана Мазепи почала привертати увагу діячів мистецтва ще за його життя, про що свідчать численні гравюри та портрети гетьмана. Та після його смерті ця увага тільки посилилась. Чим більше досліджували життя гетьмана, тим більше виникало зацікавлень. Впродовж трьох століть було створено близько 200 творів різних галузей мистецтва натхненних і присвячених Іванові Мазепі. Та чим зумовлена така популярність гетьмана? Відповіді криються у його життєписі.
Іван Мазепа походив зі шляхетського роду і, отримавши добру освіту в Києво-Могилянській академії, відправився на службу до польського короля. Там він декілька років був одним з наближених короля Яна II Казимира, аж поки не сталась прикра історія, яка стала легендою ще за часів життя Мазепи. За описами Іван Мазепа був надзвичайно привабливим юнаком і саме тому у нього розпочався роман із дружиною одного заможного шляхтича. Коли чоловік застукав Мазепу у покоях своєї дружини, то придумав для нього незвичне покарання – прив’язати голого парубка до дикого коня та пустити у вільний степ. Ця історія стала основою для багатьох творів мистецтва, однією з найвідоміших є картина Ежена Делакруа “Мазепа на коні”.
Після повернення в Україну Іван Мазепа деякий час жив у своєму маєтку, а потім став на службу до гетьмана
Петра Дорошенка. Довгий час був у нього довіреною особою, аж поки не перейшов на сторону Самойловича. 1687 року Івана Мазепу було обрано гетьманом Війська Запорозького. За часів його головування значно покращилось життя не тільки козацтва, а й селянства, на новий рівень піднялись освіта та культура, Київ відродився як духовний центр України. Довгий час підтримував дружні зв’язки з Московією, та після початку Північної війни та виникнення унаслідок цього непорузумінь з російським царем уклав договір з королівством Швеції. Один з учасників знаменитої битви під Полтавою. Об’єднане військо Мазепи та короля Швеції зазнало поразки
В рассказе «Бежин луг» Тургеневым описаны пятеро героев: Федя, Павлуша, Ильюша, Костя и Ваня. Подробно рассказывая о внешности и особенностях одежды мальчишек, автор показывает разницу их характеров. Федя, мальчик четырнадцати лет, «был стройный мальчик, с красивыми и тонкими, немного мелкими чертами лица, кудрявыми белокурыми волосами, светлыми глазами и постоянной полувеселой, полурассеянной улыбкой. Он принадлежал, по всем приметам, к богатой семье и выехал‑то в поле не по нужде, а так, для забавы». У Павлуши «волосы были всклокоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот большой», но в то же время чувствуется его характер: «глядел он очень умно и прямо, да и в голосе у него звучала сила». Ильюша был совсем другой: «лицо… было довольно незначительно: горбоносое, вытянутое, подслеповатое, оно выражало какую‑то тупую, болезненную заботливость; сжатые губы его не шевелились, сдвинутые брови не расходились – он словно все щурился от огня». Косте было лет десять, «все лицо его было невелико, худо, в веснушках, книзу заострено, как у белки; губы едва было можно различить; но странное впечатление производили его большие, черные, жидким блеском блестевшие глаза; они, казалось, хотели что‑то высказать, для чего на языке, – на его языке по крайней мере, – не было слов». Ваня, мальчик лет десяти, «лежал на земле, смирнехонько прикорнув под угловатую рогожу, и только изредка выставлял из‑под нее свою русую кудрявую голову. Этому мальчику было всего лет семь».
(тут объяснение 5 мальчиков)
