ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.
В фольклористике существуют разные взгляды на время возникновения былин. Одни исследователи (В. Ф. Миллер, Б. и Ю. Соколовы и др.) считают, что жанр былин сложился в условиях Киевской Руси, одновременно описываемым событиям, и в последующее время получил лишь развитие.
Впервые термин «былины» был введён Иваном Сахаровым в сборнике «Песни русского народа» в 1839 году.
Сама методика подачи текста, некоторая, по современным меркам - "удивительность" ... происходящего ... Как правило - базис заложен в детстве, с прочтением соотв книг, просмотров фильмов ... Да и собственно, возможно, есть какие-то корни ... Бессознательно. Допустим - вряд-ли поймет человек, живущий, допустим в Мексике, даже зная язык ... Тут еще играет роль - сам этнический момент, культура ... и т. п.
Часто события толковались по-своему. Например, такой исторический факт, как разрушения татарской ордой Киева, часто трансформируется: киевлян чудо, славный богатырь, Богородица. Или же, несмотря на разрушения, город быстро восстановился и вернул былую мощь. Кажется странным, что реальное уничтожение некогда могущественного города привело к появлению целого ряда героических эпосов, где Киев – все тот же стольный град.
Соловей-Разбойник выступает в роли зла, захватчика. Побежденный Ильей, он подчиняется только ему, его силе. «Ай же старыя казак ты Илья Муромец!
Параллелизмы
Эпитеты
Тавтологии
Повторения
Прибаутки
Зачин
Стереотипные описания и картины
Заключение
