Правило № 1.
Всегда держите язык за зубами, не навязывайте никому своё мнение. Никто не любит слишком умных. Не учите других жить, у каждого свой путь, и каждый должен искать его сам. Если начнёте лезть со своими нравоучениями, то скорее прослывёте занудой, чем окажете какую-либо .
Правило № 2.
Ошибки на жизненном пути неизбежны, и нечего себя за них корить. От ошибок вас не ни опыт, ни возраст. Мудрость состоит не в том, чтобы не допускать ошибок, а в том, чтобы выходить достойно из любой ситуации.
Правило № 3.
Жить нужно с тем, что есть сейчас. Сначала примите свою жизнь такой, какая она есть, это вам сделать её такой, какой вы хотите её видеть никто не в силах изменить, живите в настоящем.
Правило №4.
Принимайте себя такими, какие вы есть, со всеми недостатками. Приняв себя, вы сможете на этом "фундаменте начать строительство", начать расти как личность. Не зря ведь существует выражение, только осознание и принятие своего несовершенства приближает к совершенству.
Правило № 5.
Чётко определите, что в вашей жизни важно, а что нет. В жизни существует очень мало вещей, которые на самом деле имеют значение. Обратите внимание на то, что изменяет вашу жизнь к лучшему,что делает вас счастливыми, дарит вдохновение.
В книзі піднято багато тем: тема освіти і виховання; тема расизму; тема людини і натовпу; тема людини і суспільства з його забобонами; тема справедливості і несправедливості…
Ідея – всі люди вільні та рівні в правах, незважаючи на колір шкіри та іб життя.
Головні герої – адвокат Аттікус Фінч та його діти: тринадцятилітній син Джим та восьмилітня Джин-Луїза, від імені якої й ведеться оповідь, їх друг – Ділл, Том Робінсон – негр, якого захищає на суді Аттікус, сусід Артур Редлі, дорослі і юні жителі містечка (білі і чорні.
“Убити пересмішника” сюжет твору
Події роману відбувається в містечку Мейкоб (штат Алабама) в середині 30 років 20 ст. У романі є згадки про Велику депресію, про 1930-ті роки, коли США та інші країни світу потерпали від найдовшої економічної кризи. У країні значно зріс рівень безробіття і скоротилося промислове виробництво, а сотні тисяч американців стали бездомними.
У романі два сюжети книги розгортаються поступово по двох паралельних лініях, щоб до кінця твору зійтися в одній точці.
Перша – обертається навколо «Опудала» Артура Редлі, який живе в напівзруйнованому будинку на одній вулиці з Фінчами і, за чутками, є таким собі монстром. Глазастик, Джим і їх сусід Дилл пустують, всіляко намагаючись виманити Опудало. Несподівано Опудало відповідає взаємністю на їх інтерес, підносячи їм невеликі подарунки до тих пір, поки не сходить зі свого ганку прямо в їхнє життя в ту хвилину, коли він їм найбільше потрібен. Коли Юел, один з героїв повісті, викритий адвокатом, батьком дітей, у брехні, підло мстить, завдаючи кухонним ножем удар Глазастик і ламаючи руки Джиму, тоді і приходить на до той, кого вони найбільше боялися.
Друга сюжетна лінія – про батька Глазастика і Джима, адвоката Аттікуса Фінча. Місцевий суддя призначає його захисником чорношкірого чоловіка Тома Робінсона, який помилково звинувачується в згвалтуванні білої дівчини. Аттікус підозрює, що програє справу, але все одно сміливо протистоїть труднощам, в якийсь момент героїчно стає між своїм клієнтом і натовпом лінчевателей.
“Убити пересмішника” проблеми твору
соціальна нерівність;
проблеми родини та виховання;
проблема оточення, у якому ростуть діти;
дискримінація;
справедливість;
толерантність, тема добра і зла, справедливості і несправедливості, тема людини і суспільства, відношення між батьками і дітьми, відношення дітей до оточуючих, віра в перемогу
У творі «Убити пересмішника» висвітлюється багато моральних і суспільних проблем. Америка 30-х років ХХ століття представляла собою країну, чорношкіре населення якої було позбавлене громадянських прав. Знаючи про це, Аттікус Фінч все ж береться захищати негра, знаючи заздалегідь, що програє справу.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ubyty-peresmishnyka-analiz
Объяснение:
Невооруженным взглядом можно заметить, что ворон значительно крупнее вороны. Длина его тела может достигать 60 см, тогда как взрослая особь вороны едва дотягивает до 50 см.
Вес взрослых самцов ворона – 1 – 1,5 кг, а вороны черной — не более 700 грам.
Различие в клювах этих видов издалека практически незаметно, хотя у ворона он значительно толще.
Старых особей ворона легко отличить по удлиненным перьям зоба, которые характерно топорщатся, напоминая «бороду».
Во время полета птицы можно заметить закругление хвоста вороны. Хвост ворона обыкновенного имеет окончание в виде клина.
Как правило, вороны черные собираются большими группами, тогда как вороны предпочитают одиночество, либо держатся парами.
Ворон обыкновенный предпочитает жить в лесах, вдали от крупных населенных пунктов, тогда как ворон часто можно встретить в городе.
Ворона издает носовые звуки, похожие на «ка!», тогда как ворона отличает гортанный голос, напоминающий звуки «арра!» либо «кау!».
Стоит также отметить факт неуживчивости этих видов. Стая ворон запросто может напасть на одинокого ворона.