Объяснение:
Середина XVIII століття, містечко з претензійною назвою Санкт-Петербург … Америка, де ні фабрик, ні залізниць, ні класової боротьби, а замість цього серед будиночків з городами бродять кури … Благочестива провінція, де тітка Поллі, поодинці виховує Тома Сойєра, не береться за різкуне підкріпивши свою тендітну строгість текстом з священного писання … Вимоглива провінція, де діти навіть під час канікул продовжують зубрити вірші з Біблії в недільній школі … Небагата провінція, де незнайомий хлопчик, у будній день прогулюється в черевиках, виглядає нахабним чепуруном, якого Том звичайно ж не може не провчити. Тут дуже заманливо буває втекти зі школи і покупатися в Міссісіпі, незважаючи на завбачливо пришитий тіткою Поллі комір сорочки, і якби не зразковий тихоня Сід – зведений брат, який замітивтаки, що нитка на комірі змінила колір, все взагалі було б шито-крито . За цю витівку Тома чекає суворе покарання – йому належить у свято білити паркан. Але виявляється, якщо вселити знайомим хлопчакам, що побілка паркану – велика честь і рідкісна розвага, то можна не тільки спихнути роботу на інших, але ще й опинитися власником справжньої скарбниці з дванадцяти алебастрових кульок, осколка синьої пляшки, гармати з котушки, нашийника без собаки , ключа без замка, скляної пробки без графина, мідної дверної ручки й рукоятки ножа … Втім, людські пристрасті вирують всюди однаково: в маленьку церкву одного разу входить велика людина – окружний суддя Течер, людина, що побачила світло, бо прибув з Константинополя, що у дванадцяти милях від Санкт-Петербурга; а разом з ним з’являється його дочка Беккі – блакитнооке янголятко в білому платтячку і вишитих панталончиках … Спалахує любов, обпікають ревнощі, за нею розрив, смертельна образа, потім полум’яне примирення у відповідь на благородний вчинок: учитель гамселить Тома за книгу, яку ненавмисно розірвала Беккі . А між образою і примиренням в пориві відчаю і безнадійної образи можна піти в пірати, зібравши зграю шляхетних головорізів з місцевого безпритульника Гекльберрі Фінна, з яким хорошим хлопчикам настрого забороняється водитися, і ще одного приятеля, вже з пристойної сім’ї.
Для Базарова аристократы ничего из себя не представляют, поэтому он так о них и отзывается "Дрянь,аристократишко". А русском народе Базаров говорит, что он сам не знает чего точно хочет. Искусство, как и все остальное главный герой призерает. Это можно наблюдать,когда отец Аркадия играет на виолончели.Нигилзм-это целая философия, которую Базаров упорно защищает. Науку, впринципе, Базаров приветсвовал, так как хотел стать лекарем(врачем) А,лучше вообще реально перечетать 20 главу. Я уже плохо помню и тетради нет:( Мы об этом тоже писали.