Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Объяснение:
Весе́лка, також ра́йдуга, рідко радуга[1] (очевидно, від прасл. *radǫga < *radъ; форма з епентичним й пояснюється народно-етимологічним переосмисленням як похідного від «рай» і «дуга»)[2] — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що гаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
Основной поэтический образ стихотворения – сама природа. Образное выражение «бледно пишет акварели весна» позволяет увидеть, как картина мира создается прямо на глазах читателя. Таким образом, происходит приращение смыслов – приметы весны создают ассоциации с моральным возрождением лирического героя.
Как ключевое в стихотворении можно отметить слово «мир» в самом его широком смысле, причем этот мир еще бледный, неопределенный и многообещающий, и в нем преобладают пастельные зеленые, синие, сизые тона. Стихотворение пронизано предчувствием радостного творчества, ожиданием счастья, восторженным приятием бытия таким, каково оно есть.
