Наприклад, автор пише про поширення серед русинів картоплі – а от козаки, мовляв, її не любили. Час дії в романі встановити можна лише приблизно, але якщо в цей час запорізькі козаки воюють із буджацькою ордою, то жодної картоплі в той час в Україні не було.
Білгород і Акерман, наскільки мені відомо, це одне й те саме місто, а не два різних, як у романі. Автор веде читача в історичні екскурси шляхами аріїв і натякає на українськість єгипетського пантеону - що сумнівно з наукової точки зору, - а потім повторює "улюблені" штампи про євреїв-лихварів, через яких чесним трударям не продихнути. Але найгірше – це помилки і типографські огріхи. Їх забагато. Все-таки книга для дітей і юнацтва мусить бути добре відредагованою.
Do you speak English? - 50-50
My name is Marina,
Maya mama Oksana my papa Vitalia
A am Russia todos sus conocidos, y sus rostros cercanos y estudiados, eran como un muro que lo separa del infinito. Trató de recordar a todos: porteadores, tenderos y taxistas que conocía, hasta transeúntes a los que se acordaba, y al principio le pareció que conocía a mucha gente, pero cuando empezó a contar le salió terriblemente poca. : en toda su vida conoció sólo a doscientas cincuenta personas, tanto aquí como allá. Y eso era todo lo que le era cercano y familiar en el mundo. Tal vez todavía había personas a las que conocía, pero las olvidó, y todo fue lo mismo, como si no existieran en absoluto.
El otro estaba muy feliz cuando vio a Petrov en Semana Santa.
Llevaba un frac nuevo y unas botas nuevas y chirriantes, y dijo:
estrechando la mano de Peter: - Y yo, ya sabes, casi me muero. Contrajo neumonía, y ahora aquí, - se golpeó en el costado, está bien. ¿Sí tú? - - en la parte superior, no del todo, parece,
Petrov estaba sinceramente molesto. Hablaron de varias enfermedades, y cada uno habló de la suya, y cuando se separaron, se estrecharon la mano durante mucho tiempo, pero se olvidaron de preguntar por el nombre. Y en la Pascua siguiente, Petrov no apareció en casa de los Vasilevsky, y el otro estaba muy preocupado y le preguntó a la señora Vasilevsky quién era el jorobado que tenían. Bueno, lo sé, dijo ella. - Su apellido es Petrov.
¿Cual es el nombre? La Sra. Vasilevskaya quería decir su nombre, pero resultó que no lo sabía y estaba muy sorprendida por esto. Tampoco sabía dónde trabajaba Petrov: ni en la oficina de correos ni en la oficina de algún banquero. Entonces el otro no apareció, y luego ambos vinieron, pero a la vez
el nuevo horario no cumplió. Y luego dejaron de aparecer en absoluto,
y señores Vasilevsky nunca los volvió a ver, pero no pensó
sobre esto, ya que tienen mucha gente y no pueden recordar a todos. La enorme ciudad se ha vuelto aún más grande, y donde el campo se extiende, nuevas calles se extienden irresistiblemente, y en los lados de sus gruesas y extendidas casas de piedra presionan pesadamente la tierra, sobre el yat. Y a los siete cementerios que había en la ciudad, se añadió uno nuevo, ocho míos. Hay gente bastante pobre en eso. Y cuando no hay vegetación de la que solo hay cie
Наприклад, автор пише про поширення серед русинів картоплі – а от козаки, мовляв, її не любили. Час дії в романі встановити можна лише приблизно, але якщо в цей час запорізькі козаки воюють із буджацькою ордою, то жодної картоплі в той час в Україні не було.
Білгород і Акерман, наскільки мені відомо, це одне й те саме місто, а не два різних, як у романі. Автор веде читача в історичні екскурси шляхами аріїв і натякає на українськість єгипетського пантеону - що сумнівно з наукової точки зору, - а потім повторює "улюблені" штампи про євреїв-лихварів, через яких чесним трударям не продихнути. Але найгірше – це помилки і типографські огріхи. Їх забагато. Все-таки книга для дітей і юнацтва мусить бути добре відредагованою.