а) прочитати титульну сторінку прізвище автора,
заголовок, рік видання',
б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу),
надруковану на зворотному боці титульної сторінки;
в) уважно ознайомитися зі змістом, уміщеним або
наприкінці книги, або після титульної сторінки;
г) прочитати передмову чи вступ. 2. Під час читання звернути увагу на:
а) назви окремих розділів, частин, параграфів тощо;
б) слова та словосполучення, виділені різними шрифтами
(курсивом, напівжирним тощо);
в) незрозумілі слова, значення яких з 'ясувати за до
словників і енциклопедій;
г) посилання (позначаються зірочкою чи цифрою) та зразу
ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).
3. Для засвоєння змісту прочитаного треба:
а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них
найголовніше;
б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки,
тези чи конспект.
Важливою умовою формування дослідницьких умінь у педагога є підготовка наукових рефератів. Разом з тим, реферування власне є науково-дослідною діяльністю.
Рефератомназивається доповідь, розроблена на основі критичного огляду і/або вивчення кількох джерел В основі його нежить стислий переказ у письмовій формі чи у формі публічного шіступу за змістом книжки результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи.
Реферат, як і доповідь, складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновку. У вступі розкриваються актуальність н-ми, її зв'язок з важливими проблемами сучасної практики, історія питання. Може бути поданий короткий огляд використаної в рефераті нігератури. У висновку (прикінцевій частині) робиться узагальнення псього сказаного, зазначаються питання, які, на думку автора, вдалося нпсвітлити таті, які потребують подальшого вивчення.
Объяснение:
Середньовіччя — період в історії Європи від падіння Римської імперії (5 століття) до епохи Відродження (початок 16 століття). Культура середніх віків характеризується такими основними рисами:
– панівна роль релігії та церкви в суспільстві. Людина розглядається як гріховна істота, яка потребує, насамперед, порятунку душі, очищення перед Богом. Роль мистецтва часто розглядається тільки як іб прославити Бога. Церкви ж приписується роль єдиного посередника між людьми та Богом.
– духовне, божественне протиставляється тілесному, «низькому», тлінному. Антична культура не знала цього розколу. Середньовічна ж культура обирає духовне.
– втрачено багато досягнень античності. Проте зародилися та розвинулися національні культури народів Європи, що базувалися на фольклорі.
У феодальному середовищі виникає лицарська культура. Лицарський кодекс відображений у жанрах літератури, які виникають у середні віки. Ці жанри створюють культ Прекрасної Дами, високих почуттів, благородства, військової доблесті. Це лицарські або ж «куртуазні» романи, лірична поезія трубадурів., яка виконувалася співцями народною мовою. Найпопулярніші сюжети — про короля Артура та лицарів «Круглого столу», лицаря Ланселота, Трістана та Ізольду.
Вперше виникає вища освіта – перші європейські университети.
Великим досягненням середньовіччя стала також готична архітектура (собор Паризької Богоматері). Головна особливість готичної архітектури — спрямованість будівлі угору, до небес, легкість, «відірваність» від землі.
Видатні представники: у архітектурі та живопису – Мікеланджело Буонаротті, Ієронім Босх, Лоренцо Берніні, Леонардо да Вінчі, Андрій Рубльов та інші. В літературі – Джефрі Чосер, Фома Аквінський (філософ), Джованні Бокаччо, Данте Аліг’єрі та інші.
Так, мене вразила література середньовіччя, тому що дуже багато цікавого можливо дізнатися читаючи про її історію.
Объяснение:
как-то так вот, можно скоротитть предложения, если нужно быстро писать.
Как человек и как гражданин историк принимает участие во многих антагонизмах и противоречиях своей эпохи, поддерживая ту или иную сторону. Соединять научную беспристрастность в исторических исследованиях с защитой мирских интересов нелегко. Но это возможно, и выдающиеся историки добиваются этого. Мировоззрение историка накладывает отпечаток на его работу. Изложение фактов, насыщенное замечаниями, выдает чувства и желания и обнаруживает партийную принадлежность автора. Тем не менее постулат воздержания научной истории от ценностных суждений не нарушается случайными замечаниями, выражающими предпочтения историка, если это не оказывает влияния на общий смысл всего исследования. Если автор о неумелом командующем вооруженными силами своей страны или партии говорит, "к сожалению", генерал не смог справится со стоящей перед ним задачей, то он не изменяет своему долгу историке. Историк может сожалеть об уничтожении шедевров древнегреческого искусства при условии, что это не влияет на его отчет о приведших к этому событиях.