Предприятия самостоятельно планируют свою деятельность на основе договоров, заключенных с потребителями продукции и поставщиками материально-технических ресурсов, и определяют перспективы развития исходя из спроса на производимую продукцию, работы и услуги. В своей деятельности предприятия обязаны учитывать интересы потребителя и его требования к качеству поставляемой продукции и услуг.
Поэтому анализ работы промышленных предприятий начинают с изучения показателей выпуска продукции, который предполагает следующие этапы:
1. Анализ формирования и выполнения производственной программы;
1.1. Анализ объема продукции;
1.2. Анализ ассортимента продукции;
1.3. Анализ структуры продукции;
2. Анализ качества продукции;
3. Анализ ритмичности производства;
4. Анализ выполнения договорных обязательств и реализации продукции.
Источники информации: плановые и оперативные планы-графики, данные текущей и годовой отчетности (ф.1-П «Отчет предприятия (объединения) по продукции, ф. № 1 «Баланс предприятия», ф. № 2 «Отчет о прибылях и убытках»; данные текущего бухгалтерского и статистического учета (ведомость №16 «Движение готовых изделий, их отгрузка и реализация», журнал ордер №1, карточки складского учета готовой продукции и др.)
Объем производства промышленной продукции может выражаться в натуральных, условно-натуральных и статистических измерителях. Обобщающие показатели объема производства продукции получают с стоимостной оценки – в оптовых ценах.
Основными показателями объема производства являются товарная и валовая продукция.
Валовая продукция – стоимость всей продукции и выполненных работ, включая незавершенное производство, выраженная в сопоставимых ценах.
Товарная продукция – валовая продукция за минусом внутризаводского оборота и незавершенного производства.
Реализованная продукция - стоимость реализованной продукции, отгруженной и оплаченной покупателями.
Объяснение:
Професія юриста відіграє важливу соціальну роль.
Юристи захищають інтереси людини, її права та свободи, інтереси суспільства та держави від злочинних та інших протиправних посягань. Вони кожного дня ведуть боротьбу за справедливість, гуманність, законність та правопорядок. У руках фахівця іноді долі людей, підприємств і навіть держав. І, не дивлячись на те, що з кожним роком число абітурієнтів, що бажають здобути цю професію, стає все більше, кваліфікованих і умілих співробітників з них виходить не так-то багато.
Професія юриста є однією з найдавніших в історії цивілізації. Вона з’явилася разом з правом. Її роль зростала в міру розвитку законодавства, підвищення регулюючого значення права в житті суспільства. Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона законних інтересів і прав громадян, боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане вирішення юридичних проблем – є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов’язком. Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені власними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності правопорядку у державі.
Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадського обов’язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей. У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об’єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.
Для українського суспільства професія юриста дуже важлива, адже саме зараз, коли відбувається процес розвитку правової держави в Україні, насамперед на правознавче співтовариство покладаються надії і завдання затвердження принципу верховенства права, вдосконалення українського законодавства, посилення правових гарантій захисту різних верст населення і підвищення правосвідомості та правової культури українців.
Юристи в сучасному суспільстві – не лише беруть участь у реалізації права. Вони вносять свій внесок у розвиток законодавства, у вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, що складаються в соціальній сфері, у зміцнення правопорядку. Юристи розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства і направляють їх до компетентних органів, беруть участь у роботі правотворчих органів, готують проекти законів та інших юридичних актів, дають висновки і відгуки на проекти нормативних актів.
Основные элементы политической структуры государства — князь, дружина, вече. Князь должен был оборонять землю, торговые пути от врагов, устанавливать и поддерживать связи с другими странами, творить суд, собирать дань и штрафы, а также укреплять основы веры, Русскую митрополию. Княжеские сыновья как члены княжеского рода имели долю в родовом владении — удел, обширную территорию для управления. Великий князь считался по положению в княжеском роде старшим. Он мог созывать княжеские съезды для решения общих проблем, первенствовал в походах против общего врага. Однако в управление уделами вмешивался лишь в исключительных случаях. Рост княжеских родов и знати подталкивал к межкняжеским распрям за лучшие территории, города.
У князей были личные дворы и села. Княжеские дворы в Киеве, Новгороде состояли из дворцовых построек, церкви и хозяйственных строений, были защищены укреплениями. Княжеские хоромы-дворцы до наших дней не сохранились, но археологические материалы свидетельствуют о том, что они имели кирпичный фундамент, украшались мозаиками и фресками. Кроме сел в состав личных княжеских владений, вероятно, входили некоторые города, заповедные леса с бортными деревьями, охотничьими угодьями, которыми управляли огнищанины, тиуны. Сбором податей занимались подъездные, взиманием штрафов — вирники.
Состав дружины в XI в. был разнородным этнически (наемниками служили скандинавы, торки, кавказцы), религиозно (язычники, христиане), а также имущественно. Дружинники делились на старейших (бояр, мужей) и «молодших» (отроков, детских, гридей) и не только составляли основное ядро княжеского войска, руководящую часть ополчения в случае войны, но и помогали в управлении государством.