Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
«кому и зачем нужна философия?
Объяснение:
Я обосновывоваю свою позицию, в которой утверждю, что «философствует» так или иначе в процессе своей жизнедеятельности каждый разумный человек. Поэтому знакомство с учениями выдающихся философов и с современным уровнем постановки и решения мировоззренческих, философских проблем может и должно повышению качества индивидуального философствования, выработке самостоятельной продуманной и обоснованной позиции человека по самым актуальным смысложизненным вопросам. Автор осознает дискусси- онность ряда выдвигаемых им положений и призывает читателя к совместному их обсуждению.
1) 1:20 = 1/20 (бассейна) — наполняется первой трубой за 1 ч;
2) 1:30 = 1/30 (бассейна) — наполняется второй трубой за 1 ч;
3) 1/20+1/30=1/12 (бассейна) — наполняется двумя трубами при их совместной работе за 1 ч;
4) 1: 1/12 = 12 (ч) — через столько наполнится бассейн.
Ответ: через 12 ч.