На ее территории расположены уникальные природные комплексы: Линдуловская (Петровская) роща, государственный орнитологический Нижне-Свирский заповедник, Саблинские пещеры и другие охраняемые объекты. В области сохранилось довольно много старинных усадеб, церквей и часовен. Наличие крупных транспортных путей (автодорожных, железнодорожных, морских, речных), современного международного аэропорта в Санкт-Петербурге создают все предпосылки для удобных пассажирских перевозок.Площадь Ленинградской области - 85,9 тысячи квадратных километров. Значительную ее часть занимают низменности и низменные равнины. Вблизи истоков реки Ояти находится самая высокая точка над уровнем моря в Ленинградской области Вепсовская возвышенность - 291 метр. В Ленинградской области расположены 1800 озер. Крупнейшее из них Ладожское - первое по величине в Европе - 18,135 тысяч квадратных километров.Общая протяженность всех рек в Ленинградской области около 50 тысяч километров. Самые крупные из них - Нева, Свирь, Волхов и Вуокса.55,5 % территории области занимают леса. Имеется много полезных ископаемых. Наибольшее промышленное значение имеют бокситы, горючие сланцы и фосфориты.Природные ландшафты Ленинградской области поражают своим разнообразием. Здесь можно увидеть шхеры Выборгского залива и северной Ладоги, огромные болотистые массивы у ее южного побережья и моренные долины с гранитными валунами на Карельском перешейке, каньоны рек и водопады, равнины с холмистыми возвышенностями к югу от русла Невы.Своеобразие геологического строения края обусловлено тем, что течение Невы образует своего рода рубеж, который делит территорию области на две различные зоны: северная с ее гранитами принадлежит Феноскандии, находящейся в процессе подъема над уровнем моря, а южная - Русской плите Восточно-Европейской платформы, которая, наоборот, опускается.Два берега Невы движутся в противоположных направлениях: правый вверх, а левый вниз. Этим объясняется проявляющаяся время от времени сейсмическая активность в северной столице - редкое явление в этой части материка. Сама Нева - довольно молодая река: она возникла около 2-3 тысяч лет назад в результате прорыва вод Ладожского озера в долину реки Тосно. Географически территория области лежит в полосе южной тайги.Изначальный пейзаж этих мест - глухие леса, перемежаемые время от времени топкими болотами. Даже в наши дни, после многих веков хозяйственного освоения этих земель, леса занимают около половины их территории, а болота - примерно 12%.инградская область обладает развитой сетью учреждений культуры, включающей в себя: клубы и дома культуры, кружки самодеятельности, универсальные библиотеки, детские библиотеки, 27 музеев, многочисленные памятники истории и культуры, в том числе мирового значения (музей - заповедник "Старая Ладога"; ансамбль Ивангородской крепости на Девичьей горе; ценнейшие памятники русского деревянного зодчества, дворцово - парковые объекты Гатчины и т.д.), свыше 100 школ искусств, колледж культуры, 6 государственных театров, 3 муниципальных театра.Ленинградская область богата своими историко - культурными памятниками. На территории области их сохранилось более 3900, из которых: около половины приходятся на памятники архитектуры и градостроительства. Этнографический потенциал области определяется проживанием на его территории народов разных культур - русские, карелы, вепсы, ижоры и другие. Часть из них до сих пор сохранила разнообразные черты своего быта. В восточных районах области сохранились народные промыслы, включающие резьбу по дереву, вязание крючком и на спицах, плетение на коклюшках (кружева), изготовление ювелирных изделий и изделий из стекла и многое другое.
Рік народження Володимира невідомий. Його батько Святослав народився 942-го, старший син Володимира Вишеслав — приблизно 977-го, звідки історики виводять рік появи на світ Володимира як 960-й, з деякою похибкою. Виховував його дядько по матері Добриня, оскільки в звичаях Русі було довіряти виховання спадкоємців старшим дружинникам. Невдовзі після загибелі в 972 році князя Святослава спалахнула міжусобна війна між його трьома синами. Хронологія давньоруських літописів до хрещення умовна, але відомо, що 977-го питомий древлянський князь Олег загинув у бою з київським князем Ярополком, а Володимир при цій звістці втік до короля Норвегії Хакона Могутнього. Всією Руссю почав правити Ярополк Святославич. Володимир у Скандинавії набрав варязьке військо і 980-го повернувся до Новгорода, вигнавши Ярополкового посадника.
Захопив Полоцьк, котрий перейшов на бік Києва, перебивши сім’ю варязького правителя Рогволода. Його дочку Рогніду, просватану вже за Ярополка, насильно взяв за дружину. Потім з великим військом обступив Київ, де закрився Ярополк. Володимир закріпився на київському престолі в 980 році.
Літописна оповідь про вибір віри має легендарний характер. Буцімто до князівського двору покликали проповідників ісламу, іудаїзму, західного “латинського” християнства, але Володимир після розмови з “грецьким філософом” зупинився на православ’ї.
За літописом, 987 року Володимир на раді бояр прийняв рішення про хрещення “за законом грецьким”. Наступного, 988-го, року він захопив Корсунь (Херсонес) і зажадав у дружини сестру візантійських імператорів Василя II і Костянтина VIII Анну, загрожуючи інакше піти на Константинополь. Імператори згодилися за умови, що князь прийме хрещення, бо сестра має вийти заміж тільки за одновірця. Діставши згоду Володимира, візантійці прислали в Корсунь Анну в супроводі священиків. Там же, в Корсуні, Володимира з багатьма дружинниками охрестив єпископ корсунський. У хрещенні Володимир прийняв ім’я Василь, на честь правлячого візантійського імператора Василя II, згідно з практикою політичних хрещень тих часів.
Прийняття віри Христової супроводжувалося встановленням церковної ієрархії. Русь стала однією з митрополій (Київською) Константинопольського патріархату.
Князювання Володимира ознаменоване початком розповсюдження грамотності на Русі — чим завдячуємо хрещенню. Як і багато прогресивних реформ на землі Руській, відбувалося це силоміць. Учителями були не стільки візантійці, скільки болгари, зокрема ті, що побували на Афоні. Киян Володимир щедро пригощав на бенкетах щонеділі. За переказами, наказав навіть розвозити їжу й напої немічним та хворим. Особливої уваги надавав дружинникам, з якими радився про державні й військові справи, ні в чому їм не відмовляв. Казав: “Сріблом і золотом не знайду собі дружини, а з дружиною добуду срібло і золото”.
Хрещення великого князя Карамзін описує як перетворення і відродження його і Русі до нового життя: “Цей князь, названий церквою рівноапостольним, заслужив і в історії ім’я Великого. Справжнє запевнення в святості християнства чи тільки честолюбство й бажання бути в родинному союзі з можновладцями візантійськими змусило його хреститися, відомо Богові, а не людям. Досить і того, що Володимир, прийнявши віру освятився нею в серці своєму і став іншою людиною. Будучи в язичництві месником лютим, ганебним перелюбцем, воїном кровожерним і, що найжахливіше — братовбивцею, Володимир, наставлений у людинолюбних правилах християнства, боявся вже проливати кров навіть лиходіїв і ворогів вітчизни. Головне право його на вічну славу і подяку потомства полягає, звичайно, в тому, що він вивів Русь на шлях справжньої віри; але ім’я Великого належить йому і за справи державні. Цей князь, викравши єдиновладність, розсудливим і щасливим для народу правлінням спокутував провину свою; виславши бунтівних варягів із Русі, використав найкращих із них на її користь; упокорив бунти, відбив набіги хижих сусідів, переміг сильного Мечислава і славний хоробрістю народ ятвязький; розширив кордони держави на заході; мужністю дружини своєї укріпив вінець на слабкій голові східних імператорів; прагнув просвітити Русь: заселив пустелі, заснував нові міста; любив радитися з мудрими боярами про корисні статути земські; заснував училища і закликав з Греції не тільки ієреїв, а й художників; нарешті, був ніжним батьком для народу бідного”.
