Патриції були правлячим класом ранньої Римської імперії. Лише певні сім'ї були частиною патриціанського класу, і цей статус давався із народження. Патриції складали лише невеликий відсоток римського населення, але вони тримали всю владу.
Усі інші громадяни Риму були плебеями. Плебеями були землероби, ремісники, заробітчани та воїни Риму. На ранніх стадіях Риму плебеї користувалися малим спекторм прав. Усі державні та релігійні посади займали патриції. Патриції приймали закони, володіли землями і були полководцями в армії. Плебеї не могли займати державні посади і навіть не мали права одружуватися з патриціями.
Цікаві факти про плебеїв та патриціїв
• Третім соціальним класом у римському суспільстві були раби. Приблизно третина людей, що жили у Римі, були рабами.
• Один з найвідоміших сенаторів Риму, Цицерон, був плебеєм. Оскільки він був першим із своєї сім’ї, який був обраний до сенату, його називали «новою людиною».
• Загалом плебеї та патриції не змішувались соціально.
• Юлій Цезар був патрицієм, але його іноді вважали чемпіоном простого плебейського народу.
• Плебейською радою керували обрані трибуни. Плебейською радою було прийнято багато нових законів, оскільки процедури були простішими, ніж у сенаті. Плебейська рада втратила владу з падінням Римської республіки.
Истинное сокровище для людей-умение трудиться"
Я понимаю это так: труд делает человека счастливым.
Объяснение:
Конечно, речь не идет о тяжелом труде. Любая трудовая деятельность заставляет человека ставить цели, решать задачи, стремиться к чему-то, двигаться и жить. Труд – это важно, поэтому важно уметь трудиться, так, чтобы это делало человека счастливым.
Труд является счастьем для человека, потому что благодаря труду человек развивается, он не стоит на месте, а стремится достичь высот в технике, искусстве, науке. Человек развивается и является таким, как сейчас, исключительно благодаря труду. Лень и отсутствие развития не приводят ни к чему.
Взять в пример страны. Доминикана или Гаити – страны с благоприятным климатом, но ленивыми людьми, которые не развиваются, а выживают благодаря тому, что не трудятся. Или Южная Корея, Япония, Германия – страны, в которых случилось «экономическое чудо» благодаря упорному труду населения этих стран. Так и происходит.
Те люди, которые не трудились, уже прекратили свое существование. А человек разумный трудился, развивал орудия труда и превратился в человека современного.
Совершенно известно, что труд и умение трудиться является истинным сокровищем для человека, которое позволяет ему постоянно развиваться.
