ответ:
як варіант, можна схарактеризувати софі з твору "мандрівний замок хаула" у такий спосіб:
юна дівчина софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. окрім неї батьки мають ще двох доньок. софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: « пошила для летті темно-рожевий костюмчик, про який фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у кінгсбері».
проте з софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. так починаються її пригоди у чарівному місті. дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. саме це їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. з дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – хаула. і фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «вона знала, що довге і щасливе життя з хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
не надо писать в коментах через интернета
да я знаю эт через инета
а так было бы много чем это
Для чего живет человек? Этот вопрос всегда волновал людские сердца. Рано или поздно каждый из нас задумывается над своей миссией в этой жизни.
Одни, умирая, оставляют после себя свет, который не угасает никогда, а другие уходят бесследно, будто их и не было вовсе. Почему так происходит? Я считаю, что это зависит от того, насколько человек отдает себя другим.
Одни хотят обеспечить только себя и родственников, их мирок ограничен только самыми близкими людьми. Таких не интересует, что происходит с остальными, нужна ли кому-то помощь. Но есть категория людей , которые привыкли отдавать себя миру. Они живут и трудятся для других людей.
Все люди земли – это их семья, и к ним на они приходят всегда. К таким людям можно отнести писателей, поэтов, создавших бессмертные шедевры, чтобы другие не умирали духовно, продолжали жить.
Наверное, каждый замечал, что после пережитого напряжения становишься чище душой. Начинаешь замечать такие вещи, которых раньше не видел. Вспомните ночное небо… Невозможно описать ощущения, которые вызывают звезды, луна.
Душевная грусть, боль заставляют все воспринимать по-другому.
Это самовоспитание, строительство собственной души, каждодневный самоконтроль, каждодневная самопроверка высшим судом, который дан человеку – судом собственной совести”.
Всю жизнь каждый обязан работать над собой, чтобы возвысить себя до идеала. Ведь достойны уважения лишь те люди, которые не позволяют душе лениться, делают добрые дела. Для этого и живет человек.
он ездил туда чтобы посетить места пугачёвского востания
Объяснение: