Сонячні та місячні затемнення - надзвичайно цікаві явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони відбуваються порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети, і тому багатьом здаються рідкими
Сонячні затемнення проходять в новомісяччя. У цей період Місяць, рухаючись навколо Землі, опиняється між Сонцем та Землею і повністю або частково затуляє світило. Місяць розташований ближче до Землі, ніж Сонце, майже в 400 разів, і в той же час Сонце більше його майже в 400 разів. Тому видимі розміри Сонця та Місяця майже однакові (близько 1⁄ 2˚), і Місяць може закрити собою Сонце.
Здавалося б, що місячні затемнення мають проходити через кожні 29.5 доби, тобто кожного нового Місяця, але в дійсності це не так. Справа в тому, що Місяць рухається навколо нашої планети по орбіті, що (як і орбіта планет) трошки нахилена до площини орбіти Землі. Видимий шлях руху Місяця на небі перетинається з площиною екліптики (екліптика – видимий шлях Сонця серед зір на протязі року). Такі точки перетину називають місячними вузлами, і між ними міститься 180 градусів.
1. Карта строения земной коры называется тектонической. Соответственно, сведения, которые можно извлечь из этой карты -касаются литосферных плит, платформ, геосинклинальных (сейсмических поясов).
2. Крупные древние платформы:
Евразии – Восточно - Европейская, Сибирская, Индостанская, Китайско-Корейская;
Северной Америки – Североамериканская;
Южной Америки – Южноамериканская платформа;
Африки – Африканская платформа;
Антарктиды – Антарктическая;
Австралии – Австралийская.
3. По одной – в основании Африки, С.А и Ю.А, Антарктиды, Австралии;
Несколько – в Евразии;
4. Нет, большинство древних платформ – стабильные участки земной коры;
5. Выделяют 6 эпох складчатости.
6. Из – за стыка литосферных плит, через которые прорывается лава и выделяется огромное количество энергии от столкновения этих плит;
7. Структурам земной коры на поверхности Земли соответствуют:
Платформам – равнинные участки;
Зонам складчатости – горные участки.
своди ее к ветеринару.