По́пит і пропози́ція (правильно українською — пропонування[1]) — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що за певних умов ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на цей товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Висновок моделі про урівноваження добре відповідає поведінці великого числа ринків та вважається важливим економічним законом.
Вперше термін «попит і пропозиція» використав Джеймс Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», опублікованій 1767 року. Цей термін також був застосований такими економістами-класиками, як Адам Сміт та Давид Рікардо, в їхніх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно. В 1870-х роках модель істотно розвинув та популяризував Альфред Маршалл в своїй праці «Принципи економіки».
Взаємодія попиту і пропозиції через ціновий механізм на вільних ринках є проявом «невидимої руки ринку», призводить до встановлення спонтанного порядку в економіці.
Объяснение:
1. Название «копейка» пришло к нам со времен правления Ивана Грозного, когда были отпечатаны монеты с его портретом и копьем, которые он повелел называть «копейными деньгами».
2. Раньше не было бумажных купюр, были только металлические деньги. Во времена Ломоносова произошел интересный факт: когда ему дали премию в 2000 рублей, то общий вес этой премии составил почти тонну, поэтому ему пришлось нанять телегу с рабочими, чтобы увезти свои деньги домой.
3. Русская монета – полу-деньга (полушка) признана самой маленькой по весу и номиналу в мире. Она приравнивалась к копейки, и весила 0,17 г.