ответ:НАЕМНЫЙ ТРУД - историческая форма труда, для которой характерны следующие черты:
1) предварительным условием совершения процесса труда является купля-продажа товара «рабочая сила» на рынке труда;
2) процесс труда совершается под надзором нанимателя или нанятого им персонала; 3) продукт труда принадлежит нанимателю, содержит вновь созданную стоимость, состоящую из стоимости необходимого продукта, возмещающую стоимость рабочей силы и прибавочной стоимости.
Исторически наемный труд пришел на смену натуральному труду, характерному для первобытнообщинного, рабовладельческого и феодального обществ. Натуральный труд, при всех различиях его в данных производства, характеризовался тем, что работник не был собственником своей рабочей силы, не было условий ее купли-продажи. Появление и рас системы наемного труда - качественно новая ступень развития общества, образующая историческую эпоху, продолжающуюся и в настоящее время. Условия появления наемного труда: 1) рыночные отношения; 2) появление на рынке специфического товара «рабочая сила» .
Развитая система наемного труда предполагает сформированную систему прав и обязанностей для наемных работников, включающую право собственности на свою рабочую силу; право конкуренции с другими продавцами рабочей силы при определении уровня оплаты, требований к качеству рабочей силы и т. д. ; создания профессиональных союзов для отстаивания своих интересов; право выбора покупателя своей рабочей силы, выбора места продажи рабочей силы (свобода движения) ; право выбора жизненных благ и удовлетворения жизненных потребностей и т. д. Все формы свободы, в которые поставлен наемный рабочий, связаны с его личной ответственностью за себя, за принятое решение по выбору нанимателя, соблюдение условий найма, поддержание своей рабочей силы в нормальном состоянии и т. д. В противоположность всем формам натурального (донаемного) труда, где значительная часть ответственности за состояние работника, его существование, труд была возложена на хозяина (рабовладельца, помещика) , развитая система наемного труда формирует работника как личность, полностью отвечающую за себя, свой выбор, принятие решения.
Отходничество, временный уход крестьян в России с мест постоянного жительства в деревнях на заработки в районы развитой промышленности и сельского хозяйства. Появилось в период позднего феодализма в связи с усилением феодальной эксплуатации и повышением роли денежного оброка. Играло значит, роль в период становления капитализма. Отходничество имущественному разложению крестьянства, втягивая его в сферу денежных отношений, вело к разрушению консервативной идеологии. При Отходничество крестьянин становился на время наёмным рабочим. Возникшее примерно в 17 в. в незначительных размерах, Отходничество во 2-й половине 18 в. резко возрастает, становясь одним из признаков разложения феодализма. Наибольшего развития получило в Центральном промышленном районе, приуральских и северных губерниях ввиду неблагоприятных условий для сельского хозяйства в этих районах и наличия возможностей для внеземледельческих заработков. Из деревень Московской, Ярославской, Костромской, Владимирской губерний в 50-х гг. 18 в. уходило 15—20% мужского населения. В 1-й половине 19 в. насчитывалось свыше 1 млн. крестьян-отходников. Крестьянская реформа 1861 вызвала резкое увеличение Отходничество Обезземеливание крестьянства в ходе реформы, рост рыночных отношений и усиление общественного разделения труда лежали в основе пореформенного Отходничество Развитие капиталистического сельского хозяйства в районах Среднего и Нижнего Поволжья и Юга России вело к росту Отходничество в эти районы, в том числе и из промышленных губерний. В конце 19 — начале 20 вв. неземледельческое Отходничество сокращается в связи с появлением кадрового промышленного пролетариата и усложнением промышленного производства. Доля промышленного Отходничество в Московской губернии за 50 лет сократилась в полтора ра
Подробнее - на -
Объяснение:
Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за до прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення), або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів), надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів в потрібному напрямку. За до правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано "налагоджує" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.
Роль і сутність характеристики системи координування економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна умовно подати двома групами.
Перша група охоплює функції, що забезпечують функціонування ринкової системи в державі. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими працівниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила "ринкової міри" і забезпечує їх дотримання.
Друга група функцій державних органів пов'язана з розвитком і перспективним станом економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію економічних процесів і забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості.
інфляційних процесів, інфраструктури тощо. З усієї сукупності функцій держави виділимо найважливіші.
Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку держави й визначення терміну їх реалізації. Цільова функція містить у собі низку цілей, поєднаних у єдину систему, що має певну ієрархічну структуру. Формування цільової функції є вельми складним процесом, що пов'язаний із виробленням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і виробленням механізму їх реалізації. Накреслюючи цільові функції, держава бере на себе не тільки те, що непідвладне ринковій системі. Найважливішим напрямом реалізації цільової функції є визначення пріоритетів економічного розвитку, підтримка конкурентного середовища тощо.
Стратегічною довготерміновою метою державного управління економікою перехідного періоду є підвищення добробуту її населення на основі створення й розвитку в межах унітарної держави соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу.
Спрямівну і координаційну функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв'язків суспільного поділу праці.
Стимуляційна функція пов'язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізовується через систему різноманітних пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за до яких державні органи забезпечують просування економіки в заданому напрямі.
Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб'єктами економічних і правових норм у процесі їхньої господарської діяльності. Найголовнішою складовою частиною контрольної функції є контроль за дотриманням найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку держави. Державний контроль здійснюють через відповідні контрольні органи, а також через органи управління різного рівня.
В умовах реформування економіки особливе місце варто відвести такій функції держави як захист економічного порядку. Вона є опорною будь-якої господарської системи, але особливе значення має для ринкової економіки, що за своєю суттю базується на взаємовигідних угодах рівноправних партнерів, які мають свободу вибору.
Розглядаючи функції держави в регулюванні економіки, варто виокремити важливий аспект його діяльності - функціонування державної власності, тобто державний сектор економіки, що є основою реалізації функції держави.
Объяснение:
ЧНП = НД + косвенные налоги = 2500+55 = 2555
Нераспределенная прибыль корпораций = ЧНП – Рента - Арендная плата – Проценты - Налоги на прибыль - Косвенные налоги - Заработная плата наемных работников - Дивиденды = 2555-230-220-70-110-55-1300-430 = 140.