Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за до прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення), або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів), надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів в потрібному напрямку. За до правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано "налагоджує" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.
Роль і сутність характеристики системи координування економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна умовно подати двома групами.
Перша група охоплює функції, що забезпечують функціонування ринкової системи в державі. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими працівниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила "ринкової міри" і забезпечує їх дотримання.
Друга група функцій державних органів пов'язана з розвитком і перспективним станом економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію економічних процесів і забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості.
інфляційних процесів, інфраструктури тощо. З усієї сукупності функцій держави виділимо найважливіші.
Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку держави й визначення терміну їх реалізації. Цільова функція містить у собі низку цілей, поєднаних у єдину систему, що має певну ієрархічну структуру. Формування цільової функції є вельми складним процесом, що пов'язаний із виробленням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і виробленням механізму їх реалізації. Накреслюючи цільові функції, держава бере на себе не тільки те, що непідвладне ринковій системі. Найважливішим напрямом реалізації цільової функції є визначення пріоритетів економічного розвитку, підтримка конкурентного середовища тощо.
Стратегічною довготерміновою метою державного управління економікою перехідного періоду є підвищення добробуту її населення на основі створення й розвитку в межах унітарної держави соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу.
Спрямівну і координаційну функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв'язків суспільного поділу праці.
Стимуляційна функція пов'язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізовується через систему різноманітних пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за до яких державні органи забезпечують просування економіки в заданому напрямі.
Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб'єктами економічних і правових норм у процесі їхньої господарської діяльності. Найголовнішою складовою частиною контрольної функції є контроль за дотриманням найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку держави. Державний контроль здійснюють через відповідні контрольні органи, а також через органи управління різного рівня.
В умовах реформування економіки особливе місце варто відвести такій функції держави як захист економічного порядку. Вона є опорною будь-якої господарської системи, але особливе значення має для ринкової економіки, що за своєю суттю базується на взаємовигідних угодах рівноправних партнерів, які мають свободу вибору.
Розглядаючи функції держави в регулюванні економіки, варто виокремити важливий аспект його діяльності - функціонування державної власності, тобто державний сектор економіки, що є основою реалізації функції держави.
Объяснение:
в механизме функционирования кредитной системы огромная роль принадлежит коммерческим банкам. они аккумулируют основную долю кредитных ресурсов, предоставляют клиентам полный комплекс финансового обслуживания, включая выдачу ссуд, прием депозитов, расчеты, покупку-продажу и хранение ценных бумаг, иностранной валюты и т.д. по способу формирования уставного капитала банки подразделяются на акционерные, государственные, частные, кооперативные, смешанные. во всех странах акционерные банки.
коммерческий банк — это предприятие, организующее движение ссудного капитала с целью получения прибыли. сущность коммерческого банка проявляется в его функциях:
♦ аккумуляция и мобилизация денежного капитала;
♦ посредничество в кредите;
♦ создание кредитных денег;
♦ проведение расчетов и платежей в хозяйстве;
♦ организация выпуска и размещения ценных бумаг;
♦ оказание консультационных услуг.
аккумуляция и мобилизация денежного капитала. это одна из старейших функций банков. мобилизуемые банком свободные денежные средства предприятий и населения, с одной стороны, приносят их владельцам доходы в виде процента, а с другой — базу для проведения ссудных операций. именно с банков происходит денежных средств и превращение их в капитал.
посредничество в кредите является другой важной функцией коммерческих банков. прямым кредитным отношениям между владельцами свободных денежных средств и заемщиками препятствует несовпадение объема капитала, предлагаемого в ссуду, с потребностью в нем. не совпадает и срок высвобождения этого капитала со сроком, на который он требуется заемщику. непосредственные кредитные связи между владельцами капитала и заемщиками затрудняет также риск неплатежеспособности заемщика. коммерческие банки, выполняя роль финансового посредника, устраняют эти затруднения. банковские кредиты направляются в различные сектора , обеспечивают расширение производства. ссуды предоставляются и потребителям на приобретение товаров длительного пользования, домов, их ремонт и т.д., способствуя тем самым росту уровня их жизни, решению социальных проблем. заемщиком коммерческих банков выступает и правительство, поскольку государственные расходы нередко не покрываются .
создание кредитных денег. особая функция банков — создание кредитных денег в виде банковских депозитов, которые используются с чеков, карточек, электронных переводов. коммерческие банки образуют депозиты, во-первых, принимая наличные деньги от своих клиентов. при этом общее количество денег в обращении не увеличивается, происходит лишь замена одного вида кредитных денег (банкнот) другим (депозитами).
во-вторых, банк создает депозиты на основе выдачи банковских ссуд, приобретения у клиентов ценных бумаг, иностранной валюты и золота. при этом происходит увеличение объема денежной массы в обращении. когда клиент снимает наличные деньги со счета в банке, общая денежная масса остается неизменной: деньги просто переходят из безналичной формы в наличную. списание денег с депозитного счета (при погашении ссуд, продаже банком своим клиентам ценных бумаг, валюты, золота) ведет к сокращению денежной массы. в промышленно развитых странах коммерческие банки являются главным эмитентом денег. поэтому центральные банки регулируют процесс денежной эмиссии прежде всего путем воздействия на масштабы и характер операций коммерческих банков.
2 - нет, т.к. в длительном периоде допускается свободный вход и свободный выход любой фирмы на рынок данного продукта. Фирмы вступают на рынок, рассчитывая заработать положительную экономическую прибыль, и выходит из отрасли в случае убытков .
3 - нет, т.к. неценовая конкуренция является наиболее эффективной (техническое превосходство, качество, методы сбыта, характер предоставляемых услуг и гарантий, дифференцированные условия оплаты, реклама).