а почему ты написала метры латинской буквой m?
и почему у тебя на аве чья-то грудь?
"потенциальная энергия шара в 1,5 раза больше кинетической"
mgh = 1.5*m*v^2/2
gh = 0.75*v^2
h=v0*t-g*t^2/2
g*(v0*t-g*t^2/2) = 0.75*(v0-gt)^2
10*(10*t-5*t^2) = 0.75*(10-10t)^2
4*t-2*t^2 = 3*(1 -2t+t^2)
5*t^2 -10t + 3 = 0
t = 0.37 и 1.63
значит высота h = v0*t-g*t^2/2 = 10*0.37-10*0.37^2/2=3.7-5*0.1369 = 3 м
проверяй
зы. пока решал, дошло как решить гораздо проще
предмет долетит до высоты h = v0^2/(2g) = 100/20 = 5 метров. это пропорционально максимальной потенц энергии. значит 1/(1.5+1) = 0.4 от нее надо вернуть в кинетич, то есть обратно спуститься на 0.4*5 = 2 метра. вот и выйдет 3 метра.
Объяснение:
1. Сила тяжести - сила, действующая на любое тело вблизи поверхности Земли или другого космического тела.
Точка приложения - центр тела (точка пересечения диагоналей), направлена всегда вертикально вниз.
F=mg, где F - сила тяжести, измеряется в Ньютонах (любая сила измеряется в Ньютонах);
m - масса тела, измеряется в СИ в килограммах;
g - ускорение свободного падения (в средней школе - коэффициент пропорциональности), измеряется в Н/кг (Ньютон на килограмм) или в м/с^2 (метр на секунду в квадрате).
2. Вес тела - сила действия на опору или подвес, возникает в результате действия силы тяжести.
Направлена всегда вертикально вниз, как и сила тяжести.
P=mg
P - вес тела, Ньютоны. Все остальные физические величины описаны выше.
3. Сила упругости - сила, возникающая в результате деформации тела и стремящаяся вернуть его в исходное положение.
Точка приложения в той же точке, где приложена сила действия, которая деформирует тело. Направление противоположно направлению действующей силы.
Fупр=-kx, где F - сила упругости, Ньютоны;
k - коэффициент жесткости пружины, Н/м (Ньютон на метр);
x - удлинение пружины в результате деформации, метры.
4. Сила трения - сила, возникающая в результате соприкосновения двух поверхностей при их относительном движении.
Точка приложения - место соприкосновения поверхности двух тел, направлена всегда в сторону, противоположную направлению движения.
Fтр= μmg, где μ - безразмерная величина, масса и ускорение свободного падения описаны выше.
Схемы наверняка есть в учебнике.
Объяснение:
Перший закон термодинаміки визначає енергетичний баланс на контрольній поверхні різних систем. Контрольна поверхня – уявна оболонка, якою оточують систему при розгляді потоків вхідної і вихідної енергії через неї. Елементами балансу є внутрішня енергія, робота і теплота. Підставою для складання балансу служить покладений в основу першого закону загальний закон збереження і перетворення енергії, згідно з яким енергія не зникає і не виникає, вона лише переходить з одного виду в інший у різних процесах.
Емпіричне обґрунтування першого закону термодинаміки дано дослідами Джоуля, який показав, що завжди необхідна одна і та ж сама механічна робота, щоб нагріти певну кількість води на один градус. Цей результат становить так званий принцип еквівалентності, який Томсон сформулював таким чином: якщо із термічних джерел одержується або внаслідок термічних ефектів знищується одна і та ж кількість механічної роботи, то зникає або виникає одна і та ж кількість теплоти. Існує також інше формулювання принципу еквівалентності: неможливо побудувати машину, яка б виконувала механічну роботу без втрати при цьому еквівалентної кілько сті теплоти (принцип неможливості вічно го двигуна першого роду). У термодинамічних процесах зміни стану робочих тіл останні можуть одержувати від зовнішнього середовища чи, навпаки, віддавати йому енергію у вигляді теплоти Q і у вигляді роботи L, внаслідок чого енергія буде чисельно змінюватись на ?E. Тоді, виходячи із закону збереження енергії, рівняння енергетичного балансу матиме вигляд
Q=ΔE+L.
Записаний у такому вигляді загальний принцип збереження енергії в термодинамічному процесі називається математичним виразом першого закону термодинаміки, який можна сформулювати наступним чином: в термодинамічному процесі підведена до тіла теплота в загальному випадку витрачаєть ся на зміну його енергії і здійснення зовніш ньої роботи. Якщо робоче тіло як ціле не рухається (його центр ваги нерухомий), а потенціальною енергією зовнішнього поля сил можна знехтувати, то зміна повної енергії робочого тіла буде дорівнювати зміні його внутрішньої енергії. Робота у цьому випадку являтиме собою лише роботу L розширення, при цьому
Q=ΔU+L.
Варто звернути увагу на те, що, хоч величини, які входять у рівняння першого закону термодинаміки, – внутрішня енергія, робота і кількість теплоти, – вимірюються одними і тими самими одиницями, фізичні поняття, що визначають ці величини, глибоко розрізняються. Як уже вище вказувалось, внутрішня енергія являє собою енергію, яка накопичилась робочим тілом (системою), – запас енергії, а робота і теплота характеризують енергію, що надається робочому тілу або віднімається від нього в якому-небудь процесі.
Отже, перший закон термодинаміки, який є узагальненням всієї сукупності людського досвіду, заперечує можливість створення вічних двигунів і одержання енергії із «нічого». Історія нараховує величезну кількість проектів таких двигунів, які мали б «обертатись самі по собі». Але всі спроби, у тому числі талановитіших конструкторів, були приречені на невдачу.