юпі́тер — п'ята та найбільша планета сонячної системи. відстань юпітера від сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о.(740–814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). разом із сатурном, ураном і нептуном юпітер класифікують як газового гіганта.
юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за землю. однак маса юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. тим не менш у надрах юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від сонця. вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. сучасна назва юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
низка атмосферних явищ на юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. примітним утворенням в атмосфері є велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з xvii століття.
юпітер має понад 67 супутників, найбільші з яких — іо, європа, ганімед і каллісто — було відкрито 1610 року. дослідження юпітера здійснюють за наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів наса: «піонери», «вояджери», «галілео» та ін. у 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію юнона (. juno, також jupiter polar orbiter, розроблена наса і лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження юпітера 4-го липня 2016 року.
пример вах для диода c p-n переходом. зелёная область — прямая ветвь вах (слева — участок обратного напряжения, справа — участок прямого тока), голубая область — область допустимых напряжений на обратной ветви вах, розовая область — обратный лавинный пробой p-n перехода. масштабы по оси тока для прямого и обратного тока разные.
пример 4 различных вах
пример сток-затворной вах (слева) и семейство стоковых вах (справа) полевого с затвором в виде p-n перехода и каналом n-типа
вольт-ампе́рная характери́стика (вах) — зависимость тока, протекающего через двухполюсник, от напряжения на этом двухполюснике. описывает поведение двухполюсника на постоянном токе. также вах называют функцию, выражающую (описывающую) эту зависимость и график этой функции.
обычно рассматривают вах нелинейных элементов (степень нелинейности определяется коэффициентом нелинейности {\displaystyle \beta ={\frac {u}{i}}\cdot {\frac {di}{du}}}\beta ={\frac {u}{i}}\cdot {\frac {di}{du}}), поскольку для линейных элементов вах представляет собой прямую линию (описывающуюся законом ома) и потому тривиальна.
примеры элементов, существенно нелинейной вах: диод, , стабилитрон.
для трёхполюсных элементов с электродом (таких, как , или электровакуумный триод) часто строят семейства кривых, являющимися вах для двухполюсника при заданном токе или напряжении на третьем электроде элемента.