На відміну від поршневих двигунів, робочий процес у реактивних двигунах здійснюється безупинно. У камеру згоряння авіаційних реактивних двигунів роздільно подаються паливо з паливних баків і повітря, що забирається з атмосфери. Повітря піддається стиску, проходячи через дифузор (у прямоточних реактивних двигунах) чи турбіну. Відповідно до перетворень, яким піддається горюча суміш, камеру згоряння умовно поділяють на три зони. У першій паливо випаровується й утворює горючу суміш. У другій відбувається згоряння паливно-повітряної суміші. У третій продукти згоряння, температура яких досягає 2 300 °C, розбавляються повітрям, після чого їх можна подавати на турбіну, не побоюючись зруйнувати її лопасті. На виході з турбіни гази попадають у форсажну камеру. Сюди при необхідності подається додаткова порція палива, при згорянні якої одержують додаткову потужність.
Згоряння реактивних палив супроводжується утворенням нагару на форсунці, головці і стінках робочої камери. Нагар утворюється тим більше, чим вище температура кипіння, в'язкість і густина палива, а також вміст у ньому ароматичних вуглеводнів. Нагароутворення змінює гідравлічні характеристики форсунок, якість розпилення погіршується, що приводить до підвищеної димності двигуна. Робочий процес у газотурбінних установках подібний до процесу, що протікає в реактивних двигунах. В тому і в іншому випадку в камеру згоряння роздільно подають паливо і стиснене повітря. У першій зоні відбувається сумішоутворення, потім виникають зони активного горіння і догорання суміші. Продукти згоряння обертають колесо газової турбіни. Істотною відмінністю є те, що в газотурбінних установках немає форсажної камери. У газових турбінах продукти згоряння також розбавляються великою кількістю повітря, у результаті чого температура знижується з 1 800-2 000 °C до 600—850 °C. Таким чином, загальна кількість повітря, що витрачається, у кілька разів більша за стехіометрично необхідну. Однак кількість первинного повітря, яке подається в камеру згоряння, становить 25-35 % від усієї кількості, так що коефіцієнт його надлишку при горінні дорівнює 1,1-1,5. Через великі втрати тепла ККД найпростіших газотурбінних установок становить 20-26 %, комбінованих (обладнаних дизель-генератором з наддувом) — до 40 %.
Стаціонарні газотурбінні установки при відповідній підготовці можуть споживати усі види палива, включаючи тверде (пилоподібне) і газоподібне.
Объяснение:
Общий вес бруска и гирь в первом случае равен 4,8 Н, а во втором случае — 5,8 Н. Коэффициент трения дерева по дереву равен 0,19, а коэффициент трения металла по дереву — 0,34. Коэффициент трения металла по дереву в 1,79 раза больше, чем коэффициент трения дерева по дереву.
1. общий вес бруска и гирь находим сложением веса бруска и общего веса гирь, который равен произведению веса одной гири на число гирь. В данном случае вес равен силе тяжести:
P( 1 ) = 2,8+2⋅1 = 4,8 Н;
P( 2 ) = 2,8+3⋅1 = 5,8 Н.
Обрати внимание!
Следует помнить, что вес — не то же самое, что масса. Вес — сила, с которой тело давит на поверхность или растягивает устройство. Вес обозначают большой буквой Р и измеряют в ньютонах, Н.
2. Коэффициент трения — отношение силы трения к силе нормальной реакции опоры, при которой поверхность стола воздействует на брусок с гирями. По третьему закону Ньютона сила нормальной реакции опоры равна по модулю весу: Fр =P . Поэтому формулу коэффициента трения μ=FтрFр можно преобразовать в формулу μ=FтрP .
μ1 = 0,94,8 = 0,19.
μ2 = 25,8 = 0,34.
3. Отношение коэффициента трения металла по дереву к коэффициенту трения дерева по дереву получаем делением соответствующих коэффициентов: μ2μ1 .
μ2μ1 = 0,340,19 = 1,79 раза.