Найпоширеніші види деформації, котрі розглядаються опором матеріалів — згин, зсув (зріз), кручення, розтяг-стиск.
Объяснение:
1) Розтяг – збільшення довжини тіла під дією сил, прикладених вздовж осі до протилежних кінців (односторонній), (канати, троси, ланцюги, сухожилля) або збільшення об’єму тіла під дією сил, що розтягують його в усіх напрямках (камери автомобілів, м’ячі при накачуванні).
2) Стиск– зменшення довжини (об’єму )тіла під дією сил, прикладених вздовж осі до протилежних кінців у напрямі до тіла (що стискають тіло в усіх напрямках)(колони, стовпи, стіни, хребти; м’яч під водою).
3) Зсув – зсув паралельних шарів тіла один відносно одного під дією пари сил паралельних чим шаром (заклепки, шпонки, болти, м’язи ).
4) Кручення = розтяг + зсув – поворот паралельних шарів тіла один від одного під дією двох пар сил (свердла, шурупи, болти, м’язи).
5) Згин = розтяг + стиск
поперечний згин – згин продовгуватого тіла, під дією сили, перпендикулярної до його осі;
поздовжній згин – згин продовгуватого тіла при повздовжньому стиску (мости, панелі, балки, осі, кістки).
Если "разобрать" ядро атома на отдельные протоны и нейтроны (например, с ядерной реакции) , то их масса вновь примет именно те значения, которые нам уже известны: 1,00728 а. е. м. для протона и 1,00867 а. е. м. для нейтрона.
Дефект массы является следствием универсального соотношения
E = Mc^2,
вытекающего из теории относительности А. Эйнштейна, где E - полная энергия системы, c = 3.1010 см/сек - скорость света в пустоте, M - масса системы (в нашем случае - атома) . Тогда DM = DЕ/c2, где DM - дефект массы, а DE - энергия связи нуклонов в ядре, т. е. энергия, которую необходимо затратить для разделения ядра атома на отдельные протоны и нейтроны. Таким образом, чем больше дефект массы, тем больше энергия связывания нуклонов в ядре и тем устойчивее ядро атома элемента. С увеличением числа протонов в ядре (и массового числа) дефект массы сначала возрастает от нуля (для 1H) до максимума (у 64Ni), а затем постепенно убывает для более тяжелых элементов.