Плавання суден. Повітроплавання.
Судна, які плавають по річках, озерах, морях і океанах, збудовано з різних матеріалів неоднакової густини. Корпус суден звичайно виготовляють із сталевих листів. Усі внутрішні кріплення, що надають суднам міцності, теж виготовляють з металів. Побудова суден потребує десятків інших матеріалів, що мають порівняно з водою як більшу, так і меншу густину. Завдяки ж чому судна тримаються на воді, беруть на борт і перевозять великі вантажі?
Тіло витісняє своєю підводною частиною стільки води, що вага цієї води дорівнює вазі тіла в повітрі. Це справедливо й для будь-якого судна.
Вага води, яку витісняє підводна частина судна, дорівнює вазі судна з вантажем у повітрі силі тяжіння, що діє на судно з вантажем.
Глибину, на яку судно занурюється у воду, називають осадкою. Найбільша допустима осадка позначена на корпусі судна червоною лінією, яку називають ватерлінією (від голландського слова ватер — вода).
Вага витісненої судном води при зануренні до ватерлінії, що дорівнює силі тяжіння, яка діє на судно з вантажем, називається водотоннажністю судна.
Якщо від водотоннажності відняти вагу самого судна, то дістанемо вантажність цього судна. Вантажність показує вагу вантажу, який перевозить судно.
З давніх-давен люди мріяли про можливість літати над хмарами, плавати в повітряному океані, як вони плавали морем.
Для повітроплавання використовували повітряні кулі. Щоб куля піднімалася у повітрі, її треба наповнити газом, який має густину меншу, ніж густина повітря.
Це може бути, наприклад; водень, гелій ,або нагріте повітря. Перші повітряні кулі наповнювали нагрітим повітрям; застосовують такі кулі й тепер у наукових експедиціях, для фотографування поверхні землі і моря, скупчення тварин. Зручні вони тим, що температуру повітря в них, а отже, і виштовхувальну силу можна регулювати за до газового пальника, розміщеного під отвором у нижній частині кулі. Можна підібрати таку температуру, при якій вага кулі і кабіни дорівнюватиме виштовхувальній силі, тоді куля зависає в повітрі і з неї легко проводити .
Повітряна куля не тільки сама піднімається в повітрі, а й може підняти деякий вантаж: оболонку кулі, кабіну, людей і прилади. Набагато простіше здійснювати підйом і спуск кулі, яку заповнено гарячим повітрям. Щоб куля піднялася вище, досить сильніше нагріти повітря в ній, збільшивши полум'я пальника. При зменшенні полум'я температура повітря в кулі знижується, і куля опускається.
Під час піднімання кулі вгору архімедова сила, яка діє на неї, зменшується, оскільки густина повітря верхніх шарів атмосфери менша, ніж біля поверхні Землі. Щоб піднятися вище, з кулі скидають спеціально взятий з цією метою баласт (висипають пісок з мішків) і цим полегшують кулю. Врешті-решт вона досягає своєї граничної висоти підняття. Для опускання кулі з її оболонки за до спеціального клапана випускають частину газу.
Для дослідження верхніх шарів атмосфери в різних пунктах країни щодня запускають невеликі, діаметром 1 —2 м, повітряні кулі-зонди. Вони піднімаються на висоту 35 — 40 км. Такі кулі оснащують дуже легкими приладами, які шлють по радіо сигнали про висоту польоту, тиск, температуру і вологість повітря. За напрямом і швидкістю польоту кулі можна судити про напрям і силу вітру на різних висотах. Відомості, які дістають за до таких куль-зондів, дуже важливі для передбачення погоди.
Объяснение:
Очень интересный проект, на физику, на такую тему то - что надо) Не за что )
Механическая работа — это физическая величина — скалярная количественная мера действия силы (равнодействующей сил) на тело или сил на систему тел.
Мо́щность — скалярная физическая величина, равная в общем случае скорости изменения, преобразования, передачи или потребления энергии системы. В более узком смысле мощность равна отношению работы, выполняемой за некоторый промежуток времени, к этому промежутку времени
Си́ла тя́ги — это сила, прикладываемая к телу для поддержания его в постоянном движении. Движение происходит только тогда когда сила тяги превышает величину силы трения.
Кинети́ческая эне́ргия — скалярная функция, являющаяся мерой движения материальных точек, образующих рассматриваемую механическую систему, и зависящая только от масс и модулей скоростей этих точек. Работа всех сил, действующих на материальную точку при её перемещении, идёт на приращение кинетической энергии. Для движения со скоростями значительно меньше скорости света кинетическая энергия записывается как
Потенциальная энергия. — скалярная физическая величина, представляющая собой часть полной механической энергии системы, находящейся в поле консервативных сил. Зависит от положения материальных точек, составляющих систему, и характеризует работу, совершаемую полем при их перемещении. Другое определение: потенциальная энергия — это функция координат, являющаяся слагаемым в лагранжиане системы и описывающая взаимодействие элементов системы