Електронна теорія так пояснює відмінності у властивостях провідників і діелектриків: в одних тілах є вільні носії зарядів, які можуть переміщатися в різних напрямках, а в інших тілах носії електричних зарядів зв’язані й можуть лише трохи зміщуватися в ту або іншу сторону.
Природа носіїв зарядів у металах доведена класичними дослідами Рікке, Мандельштама-Папалекси й Толмена-Стюарта. Дослід Рікке дозволяє зробити висновок, що струм у металах забезпечують не іони, а електрони.
Прямі докази електронної природи струму в металі дали досліди Мандельштама-Папалекси (1913) і Толмена-Стюарта (1916). У цих дослідах було встановлене відношення заряду електрона до його масищо відповідає встановленому раніше з інших дослідів.
З дослідів легко встановити, що опір металів залежить від температури. Якщо за температури 0 °С, опір провідника дорівнює R0, а за температури Т він дорівнює R, то відносна зміна опору, як показує дослід, прямо пропорційна зміні температури.
Під час нагрівання провідника його геометричні розміри змінюються незначною мірою. Опір провідника змінюється в основному за рахунок зміни його питомого опору: ρ = ρ0(1 + αt). Тут α — температурний коефіцієнт опору. Для чистих металів α ≈ 1/273
Як відомо, провідниками електричного струму можуть бути не тільки тверді тіла, але й рідини. Досліди показують, що електроліти (розчини солей, кислот і лугів у воді) є гарними провідниками електричного струму.
Ø Процес розпаду молекул розчиненої речовини на іони під дією розчинника називається електролітичною дисоціацією.
Молекули речовин-розчинників складаються із взаємозалежних іонів протилежного знака (наприклад Na+Cl-, Н+Cl-, К+Cl-, Cu++SO4-). Сили притягання між цими іонами забезпечують цілісність таких молекул.
Іони в електролітах рухаються хаотично, поки в рідину не опускаються електроди. Тоді на хаотичний рух іонів накладається їхній упорядкований рух до відповідних електродів і в рідині виникає електричний струм.
На аноді негативно заряджені іони віддають свої зайві електрони (у хімії цей процес називається окисною реакцією), а на катоді позитивні іони одержують відсутні електрони (відновна реакція).
Кожний іон, що у процесі електролізу нейтралізується на електроді й виділяється на ньому у вигляді нейтрального атома, має певну масу. Але разом з тим він переносить через електроліт певний заряд. Тому й маса речовини, що виділилася, і кількість електрики, що пройшла, пропорційні числу іонів, які підходять до цього електрода.
Кількісно закон електролізу був установлений на досліді Майклом Фарадеєм у першій половині XIX сторіччя. Фарадей установив, що
Ø маса речовини т,, яка виділилася на електроді, пропорційна заряду q, який пройшов через електроліт
Електронна теорія так пояснює відмінності у властивостях провідників і діелектриків: в одних тілах є вільні носії зарядів, які можуть переміщатися в різних напрямках, а в інших тілах носії електричних зарядів зв’язані й можуть лише трохи зміщуватися в ту або іншу сторону.
Природа носіїв зарядів у металах доведена класичними дослідами Рікке, Мандельштама-Папалекси й Толмена-Стюарта. Дослід Рікке дозволяє зробити висновок, що струм у металах забезпечують не іони, а електрони.
Прямі докази електронної природи струму в металі дали досліди Мандельштама-Папалекси (1913) і Толмена-Стюарта (1916). У цих дослідах було встановлене відношення заряду електрона до його маси:
що відповідає встановленому раніше з інших дослідів.
З дослідів легко встановити, що опір металів залежить від температури. Якщо за температури 0 °С, опір провідника дорівнює R0, а за температури Т він дорівнює R, то відносна зміна опору, як показує дослід, прямо пропорційна зміні температури.
Під час нагрівання провідника його геометричні розміри змінюються незначною мірою. Опір провідника змінюється в основному за рахунок зміни його питомого опору: ρ = ρ0(1 + αt). Тут α — температурний коефіцієнт опору. Для чистих металів α ≈ 1/273 К-1.
1911 року голландський фізик Камерлінг-Оннес виявив, що під час охолодження ртуті в рідкому гелії її опір спочатку змінюється поступово, а потім за температури 4,15 К різко знижується до нуля.
1) 1)V=250мм*12 MM*65MM=1950000MM куб=0,00195 м куб-объём одного кирпича
2)m=0,00195м куб*1800кг/м куб=3,51 кг-масса одного кирпича
3)4 т=4000 кг -грузоподъёмность
автомашИНЫ
4)4000 кг: 3,51 кг=1139,6 штук кирпича
ответ: 1139 штук
2) Масса определяется по формуле: m=pV (р-плотность, V-объём)
Плотности у серебра и меди разные. У серебра 10500 кг/м^3, у меди - 8920 кг/ M^3
Т.к. как массы у них равны (по условию), то получим, что масса медного бруска равна массе серебряного: Мм=Мс(где маленькие м и с - индексы, означ. медь и серебро).
Мм=Мс, тоже самое, что и РмVм=РcVc (ми с опять индексы)
Найти объём серебряного бруска мы можем из имеющихся данных (2x5х6)
Vc=2*5*6=60 см^3 = 0.00006 м^3
Теперь подставим все полученные значения в формулу (РмVм=PcVc)
8920*VM=10500*0.00006
Отсюда получим, что VM=10500*0.00006/8920 = 0.00007 M^3
Ну а теперь
бруска:
V=abc(формула объёма) 0.07*0.04*h=0.00007
Получим 0.0028*h=0.00007
h=0.025M= 2.5 CM
жем спокойно находить
ответ: высота бруска 2.5 см
3) Нет, не одинаковое, плотность морской воды больше, чем питьевой, поэтому-то и масса ведра с морской водой будет больше массы ведра с питьевой водой
4) Дано:
|=1 м
k=0.5 M
h=0,7 м
m1=10 кг
n=? число ведер
Для воды 1кг=1л, тогда в одном ведре V1=10 л
V2=I*k*h=1*0,5*0,7=0,35 м3 = 350 л
n=V2:V1=350:10=35
ответ: потребуется 35 ведер.
Дано:
m = 214,6 г
m1 = 29,8 г
m2 = 232 r
p=1 г/см3
P1 - - ?
Вначале давайте оценим массу стакана воды и камня которого мы положили в него
m3 = m + m1
m3 = 214,6 + 29,8 = 244,4 г
Но в реальности мы видим значение
232 Г
в
Значит разница масс между м3 и m2 равна массе вылившийся воды из стакана
m4 = m3 - m2
m4 = 244,4 - 232 = 12,4 г
Теперь определим объем вылившийся воды из стаканаm4=pV4
V4 = m4/p
V4 = 12,4/1 = 12,4 cm3
Также мы знаем что объём вылившийся воды из стакана равен объёму камня
V4 = V1 = 12,4 см3
Теперь зная массу и объём камня определим его плотность
m1 = : P1V1
p1 = m1/V1
p1 = 29,8/12,4 = 2,4 г/см³
надеюсь что :)