Про існування закону збереження енергії здогадувалось чимало вчених. Ми були здатн ігати його у природі: наприклад, зіштовхнувшись з тілом, ми не здатні були надати йому швидкості більшої, за власну. За певних умов, швидкість тіла, з яким ми зіштовхнулись, була навіть менша нашої (залежить від маси тіла). Серед інших прикладів, ми ігали збереження енергії під час розширення і стиснення газу, дослідження магнітних й електричних полів, взаємодії різних тіл, тощо. І це лише список видимих прикладів закону збереження енергії. Сучасне формулювання закону описав Герман фон Гельмгольц, проте чимало вчених трактували цей закон по-своєму й до нього. Отже, закон збереження енергії був отриманий завдяки фізичних явищ, створення їх математичної моделі та подальшого формулювання закона з його доведенням.
Плазма — это четвертое состояние вещества, характеризуемое наличием возбужденных ионизированных атомов с более возбужденными электронами. При атмосферном давлении плазма чаще всего имеет высокую температуру (тысячи градусов Цельсия) и с трудом поддается контролю. Наблюдаемый в природе коронный разряд, сопровождающий снизу до верху молнию, состоит из холодной плазмы с температурой менее 700К. Шаровые молнии, возникающие при разных электрофизических явлениях в природе, содержат холодную плазму, состоящую из реальных заряженных частиц, которые движутся под действием сил неэлектрического происхождения (например, потока воздуха, вихря и т.п.). Ученые смогли получить холодную плазму при комнатной температуре и атмосферном давлении. Установка по получению плазмы представляет собой два планарных электрода под напряжением в несколько кВ и частотой в 60 Гц. Пространство между электродами заполнено смесью газа - 97% гелия и 3% кислорода. Холодная плазма используется в различных отраслях человеческой деятельности, например, в полупроводниковой промышленности, в медицине
Пусть длина нити равна L. Отклонив шарик на нити на угол а от вертикали, его приподнимают на высоту, равную h, и тем самым сообщают потенциальную энергию, равную W пот = mgh; Если нить отпустить, то, падая с этой высоты, шарик достигает скорости v, определить которую можно, зная, что вся его потенциальная энергия превратилась в кинетическую Wпот = Wкин ; Wпот= mgh; Wкин= mv(кв)/2; v(кв) = 2gh. Находим эту высоту. Из точки подвеса А проводим вертикальную прямую и на эту прямую опустим перпендикуляр из точки В, в которой находится шарик при отклонении на угол а. Получим прямоугольный треугольник АВС. Высота h, на которую поднят шарик, равна OD – OC; OD = OB = L; h = L – L cosa = L(1 – cosa). v(кв) = 2g L(1 – cosa). v = «корень квадратный» из 2g L(1 – cosa). Это и есть ответ. Чем больше угол отклонения, тем меньше значение cosa , и тем больше максимальная скорость.
Відповідь:
Про існування закону збереження енергії здогадувалось чимало вчених. Ми були здатн ігати його у природі: наприклад, зіштовхнувшись з тілом, ми не здатні були надати йому швидкості більшої, за власну. За певних умов, швидкість тіла, з яким ми зіштовхнулись, була навіть менша нашої (залежить від маси тіла). Серед інших прикладів, ми ігали збереження енергії під час розширення і стиснення газу, дослідження магнітних й електричних полів, взаємодії різних тіл, тощо. І це лише список видимих прикладів закону збереження енергії. Сучасне формулювання закону описав Герман фон Гельмгольц, проте чимало вчених трактували цей закон по-своєму й до нього. Отже, закон збереження енергії був отриманий завдяки фізичних явищ, створення їх математичної моделі та подальшого формулювання закона з його доведенням.