1.Предметом изучения Физики, являются общие законы природы. Это область естествознания, наука о материи, её свойствах и движении.
2.Познание окружающего мира И тех физических законов, которые им управляют.
3.Физические явления окружают нас все время. В каком-то смысле, всё, что мы видим - это физические явления :) Но, строго говоря, их делят на несколько видов:
· механические
· звуковые
· тепловые
· оптические
· электрические
· магнитные.
4.Вода — вещество, капля воды — физическое тело, алюминий — вещество, а алюминиевая ложка — физическое тело. Вещество — это один из видов материи.
5.Наблюдение, эксперимент и теоретическое осмысление.
6.Измерить физическую величину, значит сравнить ее с однородной физической величиной принятой за единицу.
7.Ценой деления прибора называют значение физической величины, приходящееся на наименьшее деление данного участка шкалы прибора.
8. Альтиметр. Для измерения высоты. Барометр. Измерение атмосферного давления.
9.Броуновское движение. Мелкие частицы (типа цветочной пыльцы), взвешенные в жидкости, испытывают беспорядочное хаотическое движение. Это движение проще всего объяснить тем фактом, что они постоянно испытывают соударения с еще более мелкими, хаотично движущимися, частицами.
Образование росы при охлаждении воздуха - проще всего объяснить, что молекулы воды начинают группироваться в более крупные образования - капельки росы. Молекулы.
10.Если в стакан с водой опустить полотенце, то молекулы воды поползут по нему вверх
Если отполировать два бруска свинца и сжать, то через пару лет образуется один брусок без признаков деления на два.
Если в темный ящик с дымом пропустить луч света, то видно, как частицы дыма (или пыли) хаотично движутся во все стороны под действием молекул воздуха.
11. Диффузия. Смешать сахар в кружке с чаем.
12. Молекулы неподвижны и образуют кристаллическую решётку.
13. Молекулы принимают форму сосуда, в котором они находятся. имеют объём, но не имеют форму
14. Молекулы движутся хаотично в пространстве.
Хочу спать.
знаходячи кут відхилення променя світла від прямолінійного напрямку.
Обладнання: прилад для вимірювання довжини світлової хвилі, електрична лампа з прямою ниткою розжарювання.
Підготовка до виконання роботи
Повторіть навчальний матеріал (§ 34) і дайте відповідь на запитання:
1. Яка будова дифракційної ґратки? Що називають її періодом?
2. Як утворюється дифракційний спектр і чим він відрізняється від призматичного?
3. Які промені дифракційного спектра відхиляються від початкового напрямку на більший кут?
4. Як впливає зміна періоду дифракційної ґратки на кут відхилення променів?
Опис приладу
Прилад для вимірювання довжини світлової хвилі (мал. 16) складається з дерев’яного бруска 2, на якому є шкала з міліметровими поділками, рамки 1 для дифракційної ґратки і повзунка 3 зі щілиною, на якому нанесено міліметрові поділки. Брусок шарнірно з’єднаний із стержнем 4. Його вставляють в отвір масивної підставки 5. Така будова приладу дає змогу закріплювати його під різними кутами й розміщувати в будь-якому напрямку. Шкалу 3 зі щілиною і захисним щитком зверху можна переміщувати вздовж бруска.
Мал. 16
Хід роботи
1. Визначте та запишіть характеристики шкал, за якими проводяться вимірювання.
2. Джерелом світла для всіх установок буде лампа, яку слід розмістити на демонстраційному столі, підключивши її до освітлювальної мережі.
3. Уставте дифракційну ґратку в рамку й накладіть на брусок 2 повзунок зі шкалою (мал. 16). Дивлячись через дифракційну ґратку, спрямуйте прилад на лампу так, щоб крізь вузьку прицільну щілину повзунка, яка міститься над нульовою міткою шкали 3, було видно нитку розжарювання лампи. Тоді по обидва боки від щілини з’являться дифракційні спектри. Якщо спектри трохи нахилені відносно шкали, то це означає, що штрихи дифракційної ґратки не вертикальні. Повернувши рамку з ґраткою на деякий кут, треба усунути перекіс.
4. Визначте положення червоних і фіолетових променів спектрів першого та другого порядку. Для цього треба переміщувати шкалу вздовж бруска то далі від лампи, то ближче до неї, щоб досліджуваний промінь був на позначці шкали. Так буде зручно встановити його розташування. Нехай досліджуваний промінь буде на позначці шкали h1. З другого боку щілини він має бути на тій самій відстані. Якщо при цьому праворуч і ліворуч від 0 ці відстані будуть трохи відрізнятися, то треба знайти їхнє середнє арифметичне значення.
5. Виміряйте відстань l від екрана до дифракційної ґратки. За результатами вимірювання відстаней h і l легко визначити тангенс кута, під яким ігається досліджуваний промінь, а за ним і синус цього кута. Справді, тангенс кута φ, під яким розглядається досліджуваний промінь, визначається за формулою:
Оскільки кут φ незначний, то tgφ ≈ sinφ і формула nλ = dsinφ матиме вигляд:
6. Результати вимірювань запишіть у таблицю.
Позначення величини
Покази приладів
Δв
Δі
Δ = Δв + Δі
λ, м
Δλ, м
ε, %
d
h
l
Обробка результатів експерименту
