Пе́рша космі́чна шви́дкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу, для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети.
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2}}};}
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;}
Де m — маса снаряду, M — маса планети, G — гравітаційна стала (6,67259•10−11 м³•кг−1•с−2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки g = GM/R2, то
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}};}.
Першою космічною швидкістю VI називають швидкість польоту по коловій орбіті радіуса, що дорівнює радіусу земної кулі Rз.
Записавши для такого колового руху другий закон Ньютона отримаємо: VI = (gRз)1/2 ≈ 7,9 км/с
фіз.-мат. наук, проф. А. В. Франів
(Львівський національний університет імені Івана Франка)
Рекомендовано до друку Вченою радою фізичного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка
(Протокол № 9 від 21.12.2011 р.)
Капустяник В. Б., Кулик Б. Я., Партика М. В.
К 20 Практикум з ядерної фізики для студентів фізичного факультету:
навчальний посібник / В.Б. Капустяник, Б.Я. Кулик, М.В. Партика.
Львів: Видавн. центр фізичного ф-ту ЛНУ імені Івана Франка,
2012. 88 с.
Викладено методики виконання тринадцяти лабораторних робіт
загального практикуму з курсу ядерної фізики для студентів фізичного
факультету. Розглядаються основні поняття та закономірності, знання яких
потрібні для виконання лабораторних завдань. Роботи знайомлять з
особливостями радіоактивного розпаду ядер, взаємодії альфа-, бета- та
гамма-випромінювання з речовиною та методами реєстрації ядерного
випромінювання. При підготовці практикуму використаний досвід
попередніх видань такого типу. Водночас у ньому враховано, що усі
лабораторні роботи виконуються на цілковито оновленому, сучасному
обладнанні, розгорнутому в рамках створення нової лабораторії ядерної
фізики фізичного факультету Львівського національного університету
імені Івана Франка. Особливістю практикуму є широке використання
комп’ютерів як в процесі отримання експериментальних даних, так і
їхнього опрацювання. Низка лабораторних робіт вперше впроваджена
Объяснение:
