Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.
1. В начале процесса торможения машина имеет кинетическую энергию Е = mv^2 / 2.
2. При торможении будет совершиться отрицательная работа двух сил: тяжести за счёт подъёма машины в горку, и трения. В сумме эти две работы съедят кинетическую энергию, и машина встанет как вкопанная.
Считаем работу силы тяжести: Ат = mgх* sin(a).
Считаем работу силы трения: Атр = mg cos(a) * x * mu (mu-коэфф трения)
3. Складываем всё в кучку.
Е = Ат + Атр
mv^2 / 2 = mgx sin(a) + mgcos(a) x mu
Масса сразу сокращается. (х g ) выносим за скобку
xg * ( sin(a) + mu*cos(a) ) = v^2 / 2
Отсюда х = v^2 / ( 2 * g * (sin(a) + mu * cos(a) )) - это формула для вычисления ответа.
4. Переводим скорость в м/с: 60 км/ч = 16,67 м/с. Подставляем
х = ( 16,67 ^ 2 ) / ( 2 * 10 * ( 0,5 + 0,1 * 0,866 ))
На моём абаке получилось х = 23,7 метра, если не наврал. Проверь за мной, и удачи. Привет учительнице.