Почти два века Канада была колонией Франции, потом еще столетие — Великобритании. В 1867 г. получила статус первого британского доминиона, т. е. полностью самоуправляющегося заморского владения британской короны. Главой государства в Канаде считается английская королева, представленная генерал-губернатором. Но реальная законодательная власть принадлежит парламенту, а исполнительная -правительству. Пока канадцы боролись за свою независимость, экономика их страны была исподволь подчинена богатому южному соседу — США. Американцы вкладывали деньги в освоение ресурсов. Канадцы получали работу и зарплату, американцы — свои прибыли. Канада — многонациональная страна. Основу населения составляют два народа — франкоканадцы и англоканадцы. Семь млн. чел. франкоканадцев происходят от десяти тысяч переселенцев из Франции XVII — XVIII вв., это 31% всего населения Канады. 11% — это коренное население и иммигранты из других стран. Большинство в населении страны составляют англоканадцы (около 58% жителей Канады); их предки переселились из Великобритании. Государственные языки — английский и французский. Англоканадцы занимают главные посты в экономике и это приводит к обострению межнациональных конфликтов. Франкоканадцы заселяют провинцию Квебек и выдвигают требования о создании самостоятельного франко-канадского государства. Коренные жители — индейцы (1 млн. чел.) и эскимосы (50 тыс. чел.). Первые из них пришли на эту землю более 25 тыс. лет назад из Азии. 1/3 населения Канады составляют несколько десятков других этнических меньшинств. Это — немцы (1 млн. чел.), голландцы (500 тыс.), китайцы, поляки, евреи, греки, португальцы, арабы, русские, украинцы. Украинцы составляют 10% населения провинций Манитобы и 8% — Саскачевана (1 млн. чел.). В большинстве — это переселенцы конца XIX — начала XX вв., прибывшие сюда из находившихся под властью Австро-Венгрии западноукраинс-ких земель. Город Виннипег является побратимом нашего Львова, где поставлены памятники Тарасу Шевченко и Ивану Франко. В настоящее время численность населения Канады на 1/3 формируется за счет иммигрантов. В последнее время увеличился приток иммигрантов из стран СНГ и Британского Содружества на 150 тыс. чел. Естественный прирост населения Канады — 6,4%. Средняя продолжительность жизни равна 77,4 года. Население страны размещено неравномерно. Подавляющее большинство (80%) жителей страны сосредоточено в районах не далее 160 км от южной границы и 90% — в пределах 200 миль от нее. В южных районах Онтарио и Квебек проживает 2/3 населения, и плотность составляет 150 чел./км2. Высокая плотность населения на юге степных провинций (Манитоба, Саскачеван, Альберта) и юго-западе провинции Британская Колумбия. В северных районах, занимающих 70% территории страны, проживает 1,5% ее жителей. В основном это коренные народы — индейцы и эскимосы, а острова Канадского архипелага необитаемы. Средняя плотность населения в стране -2,8 чел./км2. Городское население составляет 80%. Города Канады имеют такой же вид, как и города США. Крупными финансово-торговыми, административными, транспортными, научными и культурными центрами страны являются Торонто, Монреаль, Оттава. Быстро развиваются «столица Далекого Запада» Ванкувер, «столицы нефти и газа» Эдмонтон и Калгари. С освоением северных районов связано большое количество территориально разбросанных маленьких поселений. 14% населения страны занято в отраслях материального производства, а 75% — в непроизводственной сфере. ер
ответ:
объяснение:
чисельність постійного
населення україни на 1 січня 2014
року, за оцінкою, становила
45245,9 тис. осіб. з них 31081,0
тис. осіб (68,7%) – жителі міських
поселень і 14164,9 тис. осіб
(31,3%) – жителі сільської місцевості.
у структурі населення україни 53,8% (24327,6 тис. осіб)
жінки і 46,2% (20918,3 тис. осіб) – чоловіки. на кінець 2013 року на 1000
чоловіків припадало 1163 жінки, тоді як на початок року – 1164 (на
початок 2010 року – 1169). у міських поселеннях із 2010 року
співвідношення жінок і чоловіків майже не змінюється і коливається в
межах 1182–1184, а в сільській місцевості зменшується (так, на початок
2010 року в сільській місцевості на 1000 чоловіків припадало 1138 жінок, а
на початок 2014 року – 1122).
на формування статевої структури населення країни в першу чергу
має вплив рівень народжуваності та смертності.
щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. так, у 2013
році від загальної кількості народжених хлопчиків народилось 51,6%, а
дівчаток – 48,4%, або ж на 100 дівчаток припадало 106 хлопчиків.
однак уже смертність дітей віком до 1 року має статеві відмінності:
у 2013 році на 1000 живонароджених відповідної статі померло 8,8
хлопчиків та 7,0 дівчаток. із віком різниця в рівнях смертності зростає.
так, починаючи з віку 20–24 роки смертність чоловіків перевищує
показник для жінок майже втричі.
індикатором суттєвої статевої диспропорції у рівнях смертності
населення є гендерна різниця
показників середньої очікуваної
тривалості життя при народженні: у
2013 році середня очікувана
тривалість життя при народженні для
чоловіків становила 66,34 року, для
жінок – 76,22 року. тобто різниця
середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та
жінками становила 9,88 року, тоді як, наприклад, у швеції та нідерландах
– 4 роки, у німеччині – 5 років.
довідково: постійне населення – це
населення, яке постійно проживає на момент
перепису на певній території, ураховуючи
тимчасово відсутніх, якщо їхня відсутність у
місці постійного проживання не
перевищувала 12 місяців.
довідково: середня очікувана тривалість
життя населення при досягненні точного
віку – середнє число років, яке проживуть ті,
хто дожив до певного віку (початку вікового
інтервалу), за умови збереження в кожному
наступному віці сучасного рівня смертності.
загальна характеристика статево-вікового складу населення україни
на 1 січня 2014 року 3
чисельна "перевага" жінок над чоловіками у складі населення
спостерігається із 35 років та з віком збільшується: в міському населенні
починається з 28 років, у сільському – з 49 років.
статево-віковий склад населення країни – результат дії багатьох
факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних
процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціальноекономічних. їх вплив відображає статево-вікова піраміда.
статево-вікова піраміда населення україни
на початок 2014 року
загальна характеристика статево-вікового складу населення україни
4 державна служба статистики україни
в останні 12 років, незважаючи
на щорічне зменшення чисельності
населення (як загальне, так і природне
зменшення чисельності населення),
депопуляція призупинилась.
перша найбільша порожнина на
верхній частині статево-вікової
піраміди припадає на роки голодомору
(1931–1934 роки) з піком у 1933 році, після чого у 1935 році знову
спостерігається зростання народжуваності і, відповідно, збільшення
чисельності населення.
наступна порожнина склалась у роки другої світової війни і тривала
з 1942 року до 1945 року. і як відлуння демографічної кризи цієї війни –
зменшення контингентів населення, народжених у 1965–1969 роках, коли у
дітородний вік вступали особи, народжені у воєнні та перші післявоєнні
ро80-х роках відбулося зростання народжуатку ххі століття – зменшення. починаючи з 2002 року, поступово
зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статевовікової піраміди широку основу.
горизонтальні лінії статево-вікової піраміди відображають виключно
числа народжених, "скориговані" впливом смертності й міграції. та70 років утворилась за рахунок
ненароджених дітей другої світової війни (а не за рахунок
смертності). на піраміді відбиваються всі демографічні кризи, які
спостерігатягом принаймні останніх 80 років.