Відповіді:
1) 1:5000000;
2) 81° сх. д.
Пояснення:
1. Масштаб це відношення розмірів об'єктів на карті до дійсного розміру цих об'єктів.
В даному випадку у тебе на мапі намальовано озеро діаметром 16 мм, а також відомий дійсний периметр озера, який дорівнює 251 км.
Отже нам лише треба дізнатися периметр озера на карті і порівняти його з дійсним периметром.
Озеро круглої форми, а як відомо периметр кола - це його довжина.
Довжина кола знаходиться за формулою d * π, де d - діаметр, а π - константа, що приблизно дорівнює 3.14.
16 мм · 3.14 = 50.24 (мм);
Тепер дізнаємося, у скільки разів більше дійсний периметр, для цього треба дізнатися, скільки міліметром в 251 км. В одному кілометрі 1000 метрів, в одному метрі 100 сантиметрів, в одному сантиметрі 10 міліметрів, отже:
251 км = (251 · 1000 · 100 · 10) мм = 251 000 000 мм;
Тепер ділимо:
251 000 000 ÷ 50.24 ≈ 5 000 000.
Отже, співвідношення розмірів зображених на карті і дійсних розмірів 1:5000000.
2. Відлік довготи йде на захід і схід від нульового (початкового) меридіана. Отже, довгота буває західною (зх. д.) і східною (сх. д.); вимірюють у градусах від 0° до 180°.
Місцевий час — це час меридіана даного місця, що визначається положенням Сонця.
Земля робить повний оберт навколо своєї осі за 24 години, тобто будь-яка точка, що розташована на її поверхні, проходить коло довжиною 360°. Отже, за годину Земля повертається на 15°:
360°: 24 год = 15°.
На 1° Земля повертається за 4 хв (60 хв: 15° = 4 хв).
Тому місцевий час двох пунктів, відстань між якими за довготою становить 1°, відрізняється на 4 хвилини. Отже, чим більша відстань по довготі між пунктами, тим більша різниця місцевого часу між ними.
Вирахуємо різницю у часі:
15 год 20 хв - 12 год = 3 год 20 хв.
3 год 20 хв = (60 хв * 3) + 20 хв = 200 хв.
Ми знаємо, що 4 хв = 1° за довготою, скористаємось цим:
200 хв ÷ 4 = 50°.
За умовою маємо, що довгота Києва, місцевий час у якому дорівнює 12 год, дорівнює 31 сх. д. (східна довгота), у пункті, довготу якого ми шукаємо на 3 год 20 хв пізніше, у такому разі ми маємо рухатись далі по східній довготі відносно нульового мерідіану, тож додаємо:
31° + 50° = 81° (сх. д.)
рельеф дна в Индийском океане сложен и разнообразен. Среди поднятий на дне океана выделяется система срединно-океанических хребтов, расходящихся на северо-запад и юго-восток. Для хребтов характерны рифты и поперечные разломы, сейсмичность и под= водный вулканизм. Между хребтами лежат многочисленные гдубоководные котловины. Шельф в основном имеет небольшую ширину. Но он значителен у берегов Азии.
Океан делим на три части: Африканская - узкий шельф и материковый склон, перехо-дящий в Индо-австралийский сегмент. Переходная зона со всеми присущими ей свойствами. Отсюда и самые большие перепады в рельефе: горные хребты и наибольшая глубина Индийского окена. К Автралии переход к шельфу.
река Виктория которая впадает в тиморское море