1. Географи́ческая оболо́чка — комплексная внешняя оболочка Земли, одно из глобальных и системных понятий в географии. Генетически и функционально целостная оболочка Земли, охватывающая нижние слои атмосферы, верхние толщи земной коры, гидросферу и биосферу.
2. Основными свойствами географической оболочки являются: ритмичность природных явлений, круговорот веществ и энергии, целостность и единство, саморегулирование. Ритмичность – это повторяемость природных явлений во времени; но не буквальное их повторение, т. к. каждое последующее явление отличается от предыдущего.
3. Земной шар подразделяется на следующие географические пояса:арктический,
субарктический,
северный умеренный,
северный субтропический,
северный тропический,
северный субэкваториальный,
экваториальный,
южный субэкваториальный,
южный тропический,
южный субтропический,
южный умеренный,
субантарктический,
антарктический
4. 1. В основных поясах ВМ (воздушные массы) не изменяются в течение года и остаются постоянными. А в переходных поясах ВМ меняют свое местонахождение 2 раза в год: зимой, с того пояса, который сверху, летом - с того пояса, который снизу.
2. в названии переходных поясов есть приставка "суб", что означает "переход"
5. Высотная поясность, или высотная зональность, — закономерная смена природных условий, природных зон и ландшафтов в горах по мере возрастания абсолютной высоты (высоты над уровнем моря). ... «Высотный пояс», «высотная ландшафтная зона» — единица высотно-зонального расчленения ландшафтов в горах.
Объяснение:
Висо́тна по́ясність, або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою.
Висотна поясність пояснюється зміною клімату з висотою: на 1 км підйому температура повітря знижується в середньому на 6 градусів Цельсія, зменшується тиск повітря, його запиленість, зростає інтенсивність сонячної радіації, до висоти 2—3 км збільшується хмарність і кількість опадів. Повний спектр кліматичних зон висотної поясності можна гати в крупних гірських масивах екваторіальних і тропічних широт (Анди, Гімалаї).
З висотною поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон рослинності, пов'язана із змінами клімату і ґрунтів залежно від висоти над рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і альпійських лук, високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).