Які стихійні явища бувають в Африці.
Про наслідки господарювання людини на континенті.
Про національні природні парки Африки як об'єкти природної спадщини людства.
Часто Східна Африка опиняється під нападом сарани, яку тут називають ковдрою диявола, чумою, що літає, та ін. Мов темна хмара, скупчення комах швидко поширюється вгору і вшир інколи до кількох десятків кілометрів. У середньому в повітрі перебуває близько 50 млн комах на квадратний метр! Великі скупчення налічують до 50 млрд комах, кожна з яких з’їдає 2 г рослинної їжі за день. Можна уявити, що стається з посівами після нападу такої численної орди. На місці плантації залишається мертва пустеля, що загрожує голодом місцевому населенню. Є в Африці й інші небезпечні для людини комахи.
Про наслідки господарювання людини на континенті. Нині в природних зонах Африки дуже гостро постали екологічні проблеми, що пов’язано насамперед з господарською діяльністю людини. Ці проблеми мають зональне поширення, тобто в кожній природній зоні вони різні. Так, у зоні вологих екваторіальних лісів Африки вплив людини на природу проявляється здебільшого через часткову вирубку лісу. У гірських районах важкі стовбури зрубаних дерев, скочуючися схилами, дуже ушкоджують ґрунтовий покрив, посилюючи його руйнування - ерозію ґрунту (мал. 38).
Значний вплив людини на природу відчувається в зоні африканських саван. Так, у багатьох районах саван з метою розвитку землеробства ще й досі застосовують вогняно-підсічну систему господарювання. Через таке господарювання спалюється природна рослинність, зменшується родючість ґрунтів. Унаслідок збільшення поголів’я худоби перевантажуються й виснажуються пасовища, руйнується ґрунтово-рослинний покрив. Усе це призводить до розширення зони пустель (мал. 40). Спусте-лення земель на Африканському континенті набуло нині катастрофічних темпів і перетворилося на стихійне лихо. Сахара неухильно наступає на савани, подекуди зі швидкістю 1 км на рік.
Дуже бідна рослинність Сахари на околицях пустелі знищується через надмірне випасання худоби. Перевипас худоби, пожежі та катастрофічні посухи, які іноді тривають близько п’яти років, порушили нестійку рівновагу в природних комплексах, через що й почалося швидке спусте-лення.
У зоні пустель і напівпустель основні екологічні проблеми пов’язані зі зрошенням земель. Штучне перезволоження на величезних просторах призводить до засолення ґрунтів.
У зоні вічнозелених лісів і чагарників, яку людина заселила й освоїла давно, знищено багато лісів, а на їхньому місці влаштовано сільськогосподарські угіддя, приміром убогі пасовища для дрібної рогатої худоби чи плантації для вирощування сільськогосподарських культур (мал. 39).
Про національні природні парки Африки як об’єкти природної спадщини людства. З метою збереження органічного світу на материку створено національні парки.
Це природоохоронні території, де поряд з науковою діяльністю дозволено обмежений туризм. До відомих національних парків Африки належать Серенгеті, Нгоронгоро, парк Кіліманджаро, водос
Серенгеті є одним з найстаріших нині парків на континенті. Він був заснований 1951 року й охоплює площу 15 тис. км2. Надзвичайну цікавість викликає щорічна міграція сюди численних табунів копитних, зокрема зебр і антилоп гну.
Національний парк Нгоронгоро розташований у велетенському кратері згаслого вулкана діаметром 20 км. Краї кратера перебувають на висоті близько 2500 м над рівнем моря, а дно - на 600 м нижче його країв. Тому в кратері утворилося особливе середовище. Велика кількість видів тварин народжується, живе і вмирає саме тут.
Одним з найвражаючих видовищ національного парку Амбоселі є стадо із 600-700 слонів та ендемічні чорні носороги, які перебувають на межі вимирання (мал. 42). Усі національні парки є природною спадщиною, яку необхідно старанно захищати й зберігати для майбутніх поколінь.
Промы́шленность (от рус. промышлять, промысел) — совокупность предприятий (рудников, шахт, электростанций, заводов, комбинатов, фабрик), занятых добычей сырья и топлива; производством энергии и орудий труда (как для других отраслей народного хозяйства, так и для самой промышленности); обработкой материалов и продуктов, произведённых в промышленности или в сельском хозяйстве; изготовлением потребительских товаров.
Промышленность — важнейшая отрасль народного хозяйства, оказывающая решающее воздействие на уровень развития производительных сил общества. Отраслевая структура промышленности — состав и долевое соотношение различных входящих в промышленность отраслей и видов производства, а также динамика изменения этих долей.
Расположена на территории от Енисея до водораздельных хребтов Тихого океана. Особенности климата Восточной Сибири определяются ее положением в умеренном и холодном поясе. Именно поэтому его можно охарактеризовать как суровый и сухой. В отличие от Западной Сибири, тип климата Восточной Сибири является резко-континентальным. Большое значение для природных условий имеет то, что Восточная Сибирь расположена в основном на возвышенных и горных территориях. Здесь нет болот, а низменности носят редкий характер. Следующие регионы находятся на ее Красноярский и Забайкальский края, республики Якутия, Тува, Бурятия, а также Иркутская область. Сибирь (Россия) в этой своей части довольно сурова, даже непредсказуема. Осадки, ветра В зимнее время в Восточной Сибири господствует южное направление ветра, приносящее с собой антициклоны со стороны Азии. Итогом является установление ясной и морозной погоды. Весной и летом сухой азиатский воздух также преобладает на территории Восточной Сибири, но, несмотря на это, южные ветры часто сменяют воздушные массы с востока, которые несут морские ветры Тихого океана. А холодный арктический воздух доставляют сюда северные.
Погода в Сибири распорядилась так, что осадки по площади Восточной Сибири распределяются неравномерно. Наименьшее их количество в Якутии: всего 250-300 мм в год почти на всех республики. Красноярский край является в некотором роде рекордсменом. На его долю приходится наибольшее количество осадков: от 600-800 мм (запад) до 400-500 мм (восток). На остальной территории Восточной Сибири годовая сумма выпавшей влаги составляет 300-500 мм. Температурный режим
Экстремально холодными на территории Восточной Сибири являются зимние месяцы. Амплитуда температур резко меняется в зависимости от перехода континентального климата на западе в резко-континентальный климат Сибири на востоке. Если на юге Красноярского края усредненная температура второго месяца зимы составляет около -18°C, то севернее она снижается до -28°C, а неподалеку от города Тура достигает и вовсе -36°C. Северо-запад Восточной Сибири имеет среднюю температуру января около -30°C, а на пути к Норильску и далее на восток она снижается до -38°C. Северная Якутия, средняя температура в которой экстремально низкая, -50°C, стала рекордсменом в 1916 году, когда термометр показал -82°C.
На юге и юго-западе морозы заметно ослабевают. В самом Якутске это практически незаметно, а вот в Забайкальском крае и Бурятии средняя температура января поднимается до -24...-28°C. Средняя температура самого теплого месяца в году меняется от +1...+7°C на севере Красноярского края и республики Якутии до +8...+14°C в центральной части и до +15...+18°C в южной. Зона горных хребтов и возвышенностей, характерная для таких регионов, как Иркутская область, Бурятия, Забайкальский край, становится причиной неравномерного распределения тепла. Таким образом появляются существенные различия в среднемесячных температурах периода весна-лето. В среднем в июле термометр останавливается на отметке от +13 до +17°C. Но в некоторых местах диапазон температур может быть гораздо больше. Сибирь (Россия) в своей восточной части характеризуется холодным климатом. Зима длится от 5-6 месяцев (район Байкала) до 7-8 месяцев (центр Якутии и Красноярского края). На крайнем севере лета почти невозможно дождаться, поскольку зима царит там около 11 месяцев. В центральной и южной части Восточной Сибири теплое время года (включая весну и осень) длится от 1,5-2 до 4 месяцев.
Объяснение:
Надеюсь