1)Півні́чна Аме́рика — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній
⮝ північна
мис Мерчисон
71°58′ пн. ш. 94°28′ зх. д.
⮟ південна
мис Мар'ято
7°12′ пн. ш. 80°52′ зх. д.
⮜ західна
мис Принца Уельського
65°35′ пн. ш. 168°05′ зх. д.
⮞ східна
мис Сент-Чарльз
52°24′ пн. ш. 55°40′ зх.
На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з'єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші.
Загальна площа
24 930 000 км² (3-тє)
• островів
4 100 000 км²
Довжина узбережжя
75 500 км
2)⯅ Найвища точка
Мак-Кінлі (6194 м)
⯆ Найнижча точка
Долина Смерті (-85 м)
Середні висоти
720 м
Найдовша річка
Міссісіпі[a] (6275 км)
Найбільше озеро
Верхнє (82 415 км²)
Геологічну кору континенту формує Північно-Американська древня геологічна платформа, що сформувалася приблизно між 1,5 та 1 млрд років тому під час протерозойського еону[7]. Найбільшим виходом цієї платформи до поверхні є Канадський щит. Від пізнього палеозою до раннього мезозою Північна Америка перебувала у складі Пангеї. Одним з результатів формування Пангеї є гори Аппалачі, що утворилися близько 480 млн років тому, отож є одними з найстаріших гір у світі. Коли 200 млн років тому Пангея розпалася, Північна Америка стала частиною Лавразії, аж доки не від'єдналася від Євразії і стала окремим континентом в середині крейдового періоду[8].
Скелясті гори та інші західні гірські системи почали формуватися 80—55 млн років тому під час ларамійського орогенезу. Утворення Панамського перешийку, що поєднав Північну та Південну Америки, відбулося приблизно 15—12 млн років тому[9]. Великі Озера утворилися наприкінці останнього льодовикового періоду (близько 10 тис. років тому), коли відступив Лаврентійський льодовиковий щит.
3)Основні особливості клімату Північної Америки визначаються значною протяжністю материка з півночі на південь, впливом оточуючих океанів, особливостями рельєфу. Від широтного положення території залежать розподіл річних сум сонячної радіації.
Арктичний пояс
Субарктичний пояс
помірний пояс:Область морського помірного клімату;Область континентального помірного клімату
Атлантичний мусонний помірний клімат
Субтропічний пояс:Область субтропічного середземноморського клімату;субтропічний континентальний клімат;Область рівномірно вологого субтропічного клімату
Тропічний пояс:Область тропічного пустельного клімату;Область тропічного вологого клімату
Субекваторіальний пояс
4)Територія Північної Америки отримує достатню кількість опадів, які розподіляються в межах континенту нерівномірно. Тому й розподіл внутрішніх вод материка залежить від кількості опадів, яку отримує його поверхня. До внутрішніх вод Північної Америки, як і у більшості материків відносяться річки, озера, підземні води та покривні льодовики.
Більшість річок впадають в Атлантичний, Північний Льодовитий та Тихий океани. Незначна кількість внутрішніх вод знаходиться в межах басейну внутрішнього стоку, тобто річки, що протікають по території Великого Басейну та північної частини Мексиканського нагір’я виходу до жодного з океанів не мають. Більшість річок континенту мають мішане живлення. Однак у річок басейну Північного Льодовитого океану переважним є снігове живлення. Річки, що несуть свої води до Атлантичного океану характеризуються переважно дощовим живленням, а у річок басейну внутрішнього стоку переважає підземний характер живлення. Режим річок залежить від кліматичних особливостей місцевості, де вони протікають. Так для Маккензі, яка протікає на півночі материка, характерний тривалий льодостав, а річкова система Міссісіпі-Міссурі переповнюється у весняний період, коли тане маса снігу в Скелястих горах, і міліє наприкінці літа як будь-яка типова річка помірного поясу. Річки басейну Тихого океану беруть початок в Скелястих горах. Тому вони характеризуються стрімкою течією та вузькими і глибокими річковими долинами, так званими каньонами. Найбільший і найглибший каньон сформувався на річці Колорадо. Його довжина і глибина сягають 1800 м.
Більшість озер материка розташовані в північній частині. Ці озера в основному утворились в результаті діяльності давнього льодовика та тектонічних рухів земної кори. Серед системи Великих Американських озер озеро Верхнє вважається найбільшим прісним озером в світі, а між озерами Ері та Онтаріо знаходиться річка Ніагара, на якій сформувався відомий Ніагарський водоспад. Серед безстічних озер варто відмітити Велике Солоне озеро, розташоване в межах Великого басейну. Його солоність може сягати до 300 проміле.Резервуаром прісної води на материку є покривні і гірські льодовики, що концентруються на території Канадського Арктичного архіпелагу, на острові Гренландія та на вершинах Кордильєр.
1) Южная Америка полностью находится в Западном полушарии. Большая её часть расположена к югу от экватора. Материк пересекается Южным тропиком. Он сильно вытянут с севера на юг, протянувшись более чем на 7 тысяч километров. С запада на восток в наиболее широкой части около 5 тысяч, однако, по большей части его протяженность небольшая, и континент сужается к своей южной оконечности 2) Средняя высота материка — 580 метров над уровнем моря. Вдоль всего западного края тянется горная система Анд. На севере материка возвышается Гвианское плоскогорье, на востоке — Бразильское, между которыми находится Амазонская низменность. К востоку от Анд в предгорных прогибах лежат низменности.
Геологически совсем недавно Анды были ареной активной вулканической деятельности, которая и в современную эпоху продолжается на нескольких участках.
3)Особенности климата
В Южной Америке 6 климатических поясов: Субэкваториальный пояс (2 раза), Экваториальный пояс, Тропический пояс, Субтропический пояс и Умеренный пояс. На равнинах части Южной Америки, вплоть до Южного тропика, температура круглый год составляет 20-28 °С, южнее в январе (летом) она снижается до 10 °С. В июле, то есть зимой, среднемесячные температуры опускаются на Бразильском плоскогорье до 10-16 °С, на плато Патагонии — до 0 °С и ниже. В Андах температура с высотой заметно снижается; в высокогорье она не превышает 10 °С, а зимой здесь нередки морозы.