Компоненти і чинники природно-територіальних комплексів (ПТК). З попередніх курсів географії ви вже знаєте, що компоненти природи на тій чи іншій території перебувають у складних взаємозв’язках і взаємодії. Внаслідок такого тісного поєднання природних компонентів виникають природні комплекси.
Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини –
природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів , як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і Основними
чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін,
вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.
Завдяки тісним взаємозв’язкам між компонентами ПТК є надзвичайно цілісним, досконалим і водночас вразливим утворенням. Порушення чи зміна хоча б одного з компонентів відразу ж впливає на інші компоненти через невидимі на перший погляд зв’язки. В результаті комплекс видозмінюється або ж зникає взагалі, поступаючись новому ПТК. Це яскраво можна проілюструвати на прикладі змін, які відбулися в болотах Полісся наприкінці ХХ ст. Ці ПТК сформувалися на водотривких породах в умовах підвищеного рівня ґрунтових вод і виходу їх на поверхню численними джерелами. Над ними створився своєрідний мікроклімат з підвищеною вологістю повітря, який підтримував існуючі там рослинність і тваринний світ. Болота вкриті торфово-болотними ґрунтами, порослими вологолюбною трав’яною, моховою, чагарниковою чи деревною рослинністю. Це сприяло поширенню багатьох видів земноводних, плазунів і комах, що у свою чергу приваблювало різноманітне птаство. Достатньо було зруйнувати водотривкий шар порід, перетнувши його осушувальним каналом, як знизився рівень ґрунтових вод, а, отже, змінився водний режим комплексу. Відповідно мікроклімат став сухішим, рослинність і тваринний світ зазнали змін. На місці колишнього болота з’явилися луки з бідною рослинністю, вкриті сухими легко займистими торфовищами.
За час формування поверхні нашої країни на одних і тих самих ділянках виникала і змінювалася велика кількість ПТК. Адже неодноразово чергувалися суходіл і море, змінювалися геологічна будова та кліматичні умови, зникали одні й з’являлися інші рослини і тварини (див. геохронологічну таблицю). Сучасні ПТК почали формуватися після танення останнього льодовика лише 10 – 12 тис. років тому. Їх компоненти та властивості продовжують змінюватися в часі, інколи на очах і доволі суттєво. Поряд з природними чинниками значний вплив на ПТК має діяльність людини (антропогенний чинник), що часто призводить до різких змін у комплексах за короткий проміжок часу. Людина прагне змінити компоненти ПТК для своїх потреб. Проте часто невиважене втручання в природні процеси призводить до негативних наслідків.
Более половины площади России занимают эти почвы. Они формируются под лесами в области избыточного увлажнения. Осадков здесь выпадает больше, чем может испариться. Они бедны гумусом и минеральными элементами, поэтому малоплодородны