Реки Северной Америки: различия по характеру течения, типу питания и режиму. Хозяйственное использование рек, экологические проблемы. Крупнейшими реками Северной Америки являются Миссисипи с притоком Миссури (самая длинная река материка — 6420 км) , река Святого Лаврентия, Рио-Гранде, относящиеся к бассейну Атлантического океана, Маккензи, впадающая в Северный Ледовитый океан, Юкон, Колумбия, Колорадо, относящиеся к бассейну Тихого океана. Бассейн внутреннего стока занимает незначительную площадь и не имеет крупных рек. Миссисипи, река Святого Лаврентия, Маккензи, Юкон имеют преимущественно равнинный характер течения, а Колумбия и Колорадо — горный, причём река Колорадо славится своим каньоном, достигающим 1800 м глубины. На реках есть водопады, например, всемирно известный Ниагарский водопад на реке Ниагара высотой более 50 м. Большинство рек Северной Америки имеет смешанное питание с преобладанием дождевого, поэтому для них характерно весеннее половодье. Реки северной части материка, в том числе Юкон и Маккензи, имеют преимущественно снеговое питание, поэтому для них характерно весенне- летнее половодье, когда начинается таяние снега. Для Маккензи в весенний период характерны ледяные заторы. Реки Северной Америки имеют большое значение в хозяйственной деятельности людей. На реках Колумбия, Колорадо и Теннесси (приток Миссисипи) построены мощные ГЭС. Миссисипи и река Святого Лаврентия имеют огромное транспортное значение, поэтому, например, Миссисипи часто называют «американской Волгой» . Значительная часть воды рек южной части материка используется для орошения полей. Многие реки Северной Америки испытывают серьезные экологические проблемы в результате деятельности человека: загрязнение промышленными отходами, снос в реки избытка минеральных удобрений, эрозионная деятельность рек, процесс опустынивания п снижения уровня воды в реках в юго-западных регионах США.
З давніх часів люди знали нро небесні тіла, які вони назвали планетами. Зовні вони схожі на зорі, але відрізняються від них тим, що постійно переміщуються по небу, переходячи з одного сузір’я до іншого, змінюючи свою яскравість. Пояснюється це тим, що планети рухаються своїми орбітами навколо Сонця і світять нам його відбитим світлом. Тобто самі планети не випромінюють світло.Пині вчені налічують вісім планет Сонячної системи. У шести з них виявлено природні супутники - небесні тіла, які обертаються навколо планет. Проте в природі існують ш;е й небесні тіла. Це всі тіла, ш;о знаходяться за межами Землі: зорі, планети, комети, астероїди тош;о. Найбільшими небесними тілами є зорі, найменшими - космічний пил. Тисячі років люди гають за зоряним небом, намагаючись розібратись у його зоряному різноманітті, класифікувати його, якось позначити.Зоря — самосвітне небесне тілоРозжарені небесні тіла, що випромінюють світло, називають зорями. Неозброєним оком на зоряному небі можна налічити близько 3000 зір, а за до бінокля, підзорної труби чи телескопа - набагато більше. Щоб простіше було орієнтуватися серед великої кількості зір, які можна побачити неозброєним оком, небесну сферу поділили на ділянки, а зорі на цих ділянках об’єднали в групи і назвали сузір’ями.Давні дослідники зоряного неба нодумки сполучали зорі лініями так, що вони схематично нагадують певні фігури. Тому на небі можна знайти Терези й Рака, Тельця і Пса. Багато назв зір і сузір’їв пов’язано з міфами й легендами. Не виняток і сузір’я Оріона, яке легко знайти на нашому небі за яскравими зорями Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера. Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів. Всі планети земної групи мають наступну будову: у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.мантія складається з силікатівкора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.
железная руда
Объяснение: