Исторически Транссибом является лишь восточная часть магистрали, от Челябинска (Южный Урал) до Владивостока. Её длина — около 7 тыс. км. Именно этот участок был построен с 1891 по 1916 годы.
В настоящее время Транссиб надёжно соединяет Европейскую часть, Урал, Сибирь и Дальний Восток России, а говоря шире — российские западные и южные порты, а также железнодорожные выходы в Европу (Санкт-Петербург, Калининград, Новороссийск, Брест), с одной стороны, с тихоокеанскими портами и железнодорожными выходами в Азию (Владивосток, Находка, Ванино, Забайкальск).
Технические возможности Транссиба позволяют перевозить по нему до 100 млн тонн грузов в год.
Осенью 2010 года Министр транспорта Российской Федерации Игорь Левитин заявил, что пропускные возможности Транссибирской магистрали полностью исчерпаны.
От Запада на дальний восток
Маршрут: Москва – Владимир - Нижний-Новгород - Казань- Набережные Челны -Уфа- – Челябинск – Тюмень-Ишим- Омск- Новосибирск- Кемерово- Красноярск- Иркутск- Улан-Уде – Чита-Шилка-Могоча- Ерофей-Павлович-Сководино- Магдагачи- Белогорск)
- Облучье- Биробиджан – Хабаровск- Кировский Дальний - Уссурийск- Владивосток.
Длина магистрали 9288,2 км — это самая длинная железная дорога в мире.
Высшая точка пути — Яблоновый перевал (1019 м над уровнем моря).
Технические возможности Транссиба позволяют перевозить по нему до 100 млн тонн грузов в год.
это в кратце
Відповідь:Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком поєднання дуже сприятливих природних, соціально-економічних умов і політичних обставин.
Розвиток аграрної економіки США в 1870–1910 рр. характеризують як екстенсивний період, протягом якого утвердилось фермерське підприємництво, розпочалася концентрація капіталу і виробництва. У 1891 р. утворено Департамент сільського господарства, що сприяв фермерам в організації виробництва (у захисті та збереженні врожаю, впровадженні нових сортів сільськогосподарських культур тощо).
У галузевій структурі промисловості США найважливішими стали галузі групи «А». Частка важкої промисловості у 1913 р. становила близько 63%. Технічно й технологічно оновлювалися так звані старі галузі промисловості. Створювалися нові високотехнологічні галузі: електроенергетична, електротехнічна, нафтопереробна, хімічна, алюмінієва, транспортного машинобудування, особливо автомобілебудування тощо. Зберегли своє значення галузі переробки сільськогосподарської продукції, зокрема борошномельна та консервна.
Економічна політика держави спрямовувалася на формування прогресивної та ефективної структури господарства. До 1883 р. промисловість взагалі не обкладали податками. Держава інвестувала будівництво залізниць, надавши кредит у розмірі 65 млрд. дол. Разом з цим, вкладення зарубіжних інвестиції у залізниці США становило майже 1/3 їх вартості. З метою захисту вільного підприємництва та обмеження процесу монополізації в 1887 р. ухвалено Закон про міжштатівську торгову комісію для контролю залізничних магнатів, у 1890 р. ― антитрестівський закон Дж. Шермана для регулювання діяльності трестів.
Роль економіки США у світовому господарстві. Обсяг промислової продукції США в 1913 р. дорівнював обсягу сумарного виробництва Великобританії, Франції та Німеччини. Частка країни у світовому промисловому виробництві досягла 36%, у виробництві сталі ― 47%, видобутку нафти ― 82%, кам’яного вугілля ― 45%, бавовни ― 60%. На території країни було розташовано майже 50% світових залізниць.
Чинники швидкого розвитку економіки США
Радикальний характер Громадянської війни (1861–1865 рр.) створив умови для економічного зростання. Конгрес США проводив політику підтримки індустріального розвитку.
Природно-географічні умови сприяли прискореному економічному розвитку. Країна мала могутню сировинну базу (вугілля, залізну руду, нафту, кольорові метали, ліс, камінь, сірку, глину), величезні площі родючих земель, цінні лісові та водні ресурси, сприятливий клімат. Протяжність морського узбережжя, що досягала 18 тис. миль, створювала переваги для розвитку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки з каналами забезпечували зв’язок між різними штатами як одного економічного цілого.
Пояснення: