Географическое положение Восточной Европы.
Страны Восточной Европы представляют собой единый природно-территориальный массив, протянувшийся от Балтики до Черного и Адриатического морей.
Важной особенностью всех стран региона является их транзитное положение между странами Западной Европы и СНГ.
Восточная Европа как историко-географический регион включает: Польшу, Чехию, Словакию, Венгрию, Румынию, Болгарию, страны, образовавшиеся в результате распада бывшей Югославии (Словению, Хорватию, Сербию, Боснию, Герцеговину, Черногорию, Македонию) , Албанию, Латвию, Литву, Эстонию.
Географическое положение Cредней Европы.
От берегов Атлантического океана до водораздела Одры и Вислы в пределах огромного треугольника, включающего территорию Франции (без Альп и Пиренеев) , южную часть Бельгии, центральные районы ФРГ, Чехию и Среднюю Польшу
Географическое положение Южной Европы.
Страны Южной Европы - это Италия, Испания, Португалия, Греция, а также небольшие государства - Андорра, Сан-Марино, Монако, Мальта, Ватикан и Гибралтар (колония Великобритании) . В состав Южной Европы входят государства с разным государственным устройством: четыре монархии (Андорра, Ватикан, Испания, Монако) , пять республик (Греция, Италия, Мальта, Португалия и Сан-Марино) и одна колония (Гибралтар) .
Государства Южной Европы расположены на полуостровах и островах крайнего юга Европы, имеют большую протяженность береговой линии, изрезанной заливами.
Важной особенностью географического положения стран Южной Европы, является то, что все они находятся на главных морских путях из Европы в Азию, Африку и Австралию, а Испания и Португалия - также к Северной и Южной Америки.
Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин і озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися з центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. З суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, в яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова харак¬терною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 170). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км уверх.