Ранні форми релігії зародились разом з фетишизмом, тотемізмом, магією, анімізмом. З переходом до класового суспільства сформувались та утвердились племінні релігії, де провідну роль відігравали культ вождя та духу предків. З виникненням політеїзму (багатобожжя) з'явився інститут жерців, які професійно "обслуговували" богів і божеств, виконуючи роль посередників між членами племені та Богом.
Інститут жерців сформував систему ідеологічного забезпечення, виконував творчі функції, складав міфи (від грецьк. mythos — переказ, сказання), у сюжетах яких боги та герої служили взірцем і пояснювали незрозумілі явища природи. У міфах відбивалися моральні погляди, естетичне ставлення до дійсності. Записані, впорядковані й догматизовані міфи стали базою для написання "священних" книг.
Політеїзм почав втрачати значення; на зміну і як противага йому в останні роки старої ери починає утворюватись релігія єдинобожжя — монотеїзм, що зумовлювалось суспільними потребами. У державі утворюються централізовані структури з єдиним царем, тому став потрібен один Бог, який би підтверджував його права на землю.
Тоді народилась приказка: "На небі один Бог, на землі один цар ". Виникають такі світові релігії, як буддизм, християнство та іслам. Цей період став поворотним пунктом як в історії суспільства, так і в історії релігії. Світові релігії передбачають звернення всіх народів незалежно від національності до єдиного Бога. Було уніфіковано культи, нівелювалася специфіка національної обрядовості, пропагувалася загальна рівність перед Богом усіх соціальних верств, перенесено в абстрактний вимір (у потойбічний світ) загальносоціальну справедливість. Завдяки такому космополітичному характеру світових релігій вони почали поширюватись по всіх континентах Землі.
Новый этап исследований Африки выпал под конец XVст. Начался он во время поисков морского пути к Индии. В 1487-1488гг. экспеиция Бартоломео Диаша досталась до Мыса Доброй Надежды. После этого все вернулись обратно, из-за страха моряков.
В 1497г. опять была командированна экспедиция, на этот раз, под руководством Васко да Гамы. Путешественники привезли с собой в Европу чернокожих рабов.
После первых плаваний европейцы длительное время осваивали только районы африканского побережья. Здесь они основали города и поселения, которые стали центрами работорговли. Спрос на рабов был настолько велик, что часть побережья осталась без населения. В те времена существовали даже охотники за рабами. Период работорговли также надолго задержал исследования материка.
Изучение внутренних территорий Африки началося в начале XIXст. Наиболее известным исследоватилем стал Давид Лингвинстон. Он осуществил плаванье по р.Замбези, открыл водоспд Виктория, пересек пустыню Калахари, определил водораздел озер Ньяса, Танганьика и т.п.
Основные его путешествия осуществлялись с 1840 до 1873 годы.
Не стоить забывать также англичанина Генри Стенли, украинца Егора Ковалевского, россиянина Василия Юнкера и множество других.
К сожалению, из-за многочисленных исследований Африка превратилась в настоящий материк - колонию. Весь материк был поделен между Францией, Великобританией, Германией, Испанией и другими европейскими державами.
Африка исследуется и до сих пор.