1)
•уровень развития страны;
•благосостояние населения;
•традиции и национальные религии;
•голод;
•болезни и эпидемии;
•войны и военные конфликты;
•стихийные бедствия.
2)
Причинами неравномерное размещения населения по территории планеты является:
1. Климат. Некоторые районы вообще не при для проживания, а вот другие являются идеальными для жизни.
2. Историческое развитие. Некоторые регионы исторически были очень малочисленными, хотя и имели достаточно благоприятный климат, например, страны северной Азии.
3. Антропогенные факторы. Какие-то государства успешнее и люди стремятся проживать именно там, какие-то развиты гораздо хуже и люди бегут оттуда.
Відповідь:
а) Середня висота Східноєвропейської рівнини близько 170 м. Найменші висоти розташовані на узбережжі Каспійського моря, рівень якого на 27,6 м нижчий від рівня Світового океану. Височини піднімаються до 300—350 м над рівнем моря (Подільська височина, до 471 м). Перевищення вододілів над долинами в середньому становлять 20—60 м.
Українські Карпати є середньовисотними горами і не досягають снігової лінії. Найбільші підняття вершинної поверхні характерні для Чорногори (2061 м), Мармароського кристалічного масиву (1946 м), Свидовця (1883 м), Горган (1836 м). Сучасний рельєф утворився внаслідок нерівномірних новітніх піднімань (в пліоцені - четвертинному періоді) і ерозійного розчленування. Менша стійкість флішових порід проти денудації - причина типових для Карпат згладжених форм рельєфу. Твердість та стійкість кристалічних порід Мармароського масиву зумовили сильно розчленований рельєф цієї території з глибокими ущелинами, гострими гребенями та вершинами. На Чорногорі, Свидовці та Мармарошах представлені сліди плейстоценового зледеніння - кари, льодовикові цирки, трогові долини та морени. Пенінську зону характеризує наявність численних скелястих виходів вапняків і доломітів тріасового, юрського та нижньокрейдового віку у вигляді ізольованих стрімчаків.
б) Завдяки західному переносу повітряних мас в цьому поясі особливо добре видно зміна типів клімату за напрямком з заходу на схід (див. карту кліматичних поясів і областей).
На заході Євразії завдяки повітряним масам, що приходять з Атлантичного океану, зима м’яка, середня температура січня вище О ° С, а влітку від +10 до +18 С. Опади випадають постійно, їх більше 1000 мм. Влітку переважає хмарна, похмура погода. Взимку ж погода нестійка, часті дощів, довго тримається туман. Сніг випадає рідко і швидко тане. Це морський клімат помірного поясу.
На схід, аж до Уральських гір, переважає помірний континентальний клімат. Вплив Атлантичного океану слабшає. Літо тепле, а зима холодна, з морозами. Атлантичне повітря над материком нагрівається влітку, а взимку остигає. Погода на Східно – Європейській рівнині нестійка. На зміну ясним, сонячним дням взимку приходить відлига, а влітку небо покривається хмарами, йдуть дощі.
Континентальні повітряні маси визначають клімат території, що лежить за Уралом, в Середній і Центральній Азії помірного поясу. Повітря над сильно нагрітою влітку поверхнею прогрівається, взимку остигає до -50 ° С і нижче. Повітря з Атлантичного океану опадів сюди майже не приносить. Взимку снігу мало і поверхня промерзає на велику глибину. Це континентальний клімат помірного поясу.
На сході цього поясу клімат мусонний. Його головна особливість – чітка зміна повітряних мас по сезонах. Мусонний клімат в Євразії охоплює не тільки помірний пояс, а й ще два.
в)
Широколисті ліси , Мішані ліси , Лісостеп , Степ, Пустелі та Напівпустелі , Тайга
г)Франція ,Бельгія. Люксембург , ФРН, Чехія, Польща, Україна , Росія, Казахстан, Монголія, Китай
Пояснення:
Географическое положение страны оказывает существенное влияние на уровень ее экономического развития. Большинство внутриконтинентальных внеевропейских стран, отстают в своем экономическом развитии, т.к. отсутствие выхода к морю затрудняет осуществление их внешнеэкономической деятельности.
Государственная граница — это линия и проходящая по ней вертикальная поверхность, определяющие пределы государственной территории (суши, вод, недр и воздушного пространства). Границы между сопредельными государствами обычно определяются договорами между ними.
Государственные границы делятся на сухопутные, речные, озерные, морские и воздушные.
В настоящее время существует 44 государства, границы которых не имеют выхода к Мировому океану. Больше всего таких государств в Африке (16 государств) и в Европе (14 государств и 2 частично признанных государства). В Азии не имеют выхода к морю 12 государств, в Южной Америке — 2.
Два государства, не имеющих выхода к морю, а именно Узбекистан и Лихтенштейн, граничат исключительно со странами, также не имеющими выхода в Мировой океан. Есть и др см выше(внутриконтинент).
Объяснение: