1. Воспроизводство населения измеряется с общего коэффициента рождаемости и общего коэффициента смертности (рассчитываются на 1000 человек, т. е. в промилле, ‰). коэффициент естественного прироста (убыли), который представляет собой разность между коэффициентом рождаемости и коэффициентом смертности.
2. К концу XIX столетия стало понятно, что этих ревизий недостаточно, и в 1897 году впервые была проведена всеобщая перепись населения Российской империи. Возглавил ее известнейший географ и путешественник Петр Петрович Семенов-Тян-Шанский.
3. превышение рождаемости над смертностью, то есть разница между количеством родившихся и умерших за период времени; основа роста численности населения.
4. резкое изменение численности населения в мире. Под демографическим кризисом может пониматься как убыль населения, так и перенаселение территорий
5. Первый период длился с 1914 по 1922 год. Тогда причиной стали Первая мировая и Гражданская война в России, а потери населения составили более двух миллионов человек.
6. Второй период был с 1932 по 1933 год. Этот период известен как время массового голода в СССР.
7. Третий демографический кризис разразился в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 годы). Несмотря на то, что СССР выиграл войну, ему пришлось очень дорого заплатить за эту победу: тогда погибло 27 миллионов человек.
8. то, что происходит в стране сейчас считать демографическим кризисом.
9. Воспроизводство населения — смена поколений в результате естественного движения населения. Воспроизводство населения определяется рождаемостью и смертностью. Для сохранения простого воспроизводства населения необходимо, чтобы 100 женщин производили на свет 205 детей. При низкой смертности например в Японии для простого воспроизводства населения необходим Суммарный коэффициент рождаемости в 2,08, а для России 2,12. По мнению Александра Синельникова для простого воспроизводства населения при современном уровне смертности необходим суммарный коэффициент рождаемости в 2,1. Необходимый для воспроизводства населения уровень рождаемости зависит от смертности: в конце 19 века в России до 20 лет доживала лишь половина родившихся детей, тогда как сейчас больше 98 % родившихся детей доживают до 20 лет, поэтому для воспроизводства населения нужно рожать меньше детей.
10. В разных районах страны процессы перехода от традиционного к современному типу воспроизводства происходили с разной скоростью, что зависит от социально-экономического уровня развития региона. Так, более развитые центральная и северо-западная часть страны осуществили данный переход быстро, поскольку именно эти регионы являются передовыми и первыми ощущали социально-экономические изменения. Северный Кавказ и пояс гор Южной Сибири, наоборот. Оказались отдалены от центральной России и там традиции превалируют над изменениями, поэтому в этих регионах до сих пор господствует традиционный тип воспроизводства населения.
11. Возрастно-половые пирамиды — распределение населения по полу и возрасту, использующееся для характеристики половозрастного состава населения. Возрастно-половой состав населения представляет соотношение возрастно-половых групп — совокупностей людей одинакового возраста.
12. Возрастной состав населения нужно знать и для того, чтобы рассчитать - сколько людей выйдут на пенсию в ближайшие годы. Это важно и с точки зрения выплат пенсий, и для прогнозирования потребности в новой рабочей силе.
13. Исторически сложившаяся общность людей (племя, народность, нация), имеющая социальную целостность и своеобразно-индивидуальный стереотип поведения.
14. Семь народов, населяющих Россию - русские, татары, украинцы, башкиры, чуваши, чеченцы и армяне, имеют численность населения, превышающую 1 миллион человек. Численность еще 11 народов превысила 0,5 миллиона человек. Наиболее многочисленны русские - 116 миллионов человек (80% жителей страны).
15. Язык межнационального общения – это язык, который используется народами многонационального государства для взаимного общения. Русский язык является языком межнационального общения, так как россия многонциональна. И он обслуживает все сферы деятельности людей живущих на Российском территории.
16. Основными религиями, представленными в России, являются христианство (главным образом православие, есть также католики и протестанты), а также ислам, иудаизм и буддизм. В то же время часть населения РФ неверующие.
17.
-климат;
-рельеф;
-удалённость от моря;
-природные ресурсы;
-занятость в сельском хозяйстве и промышленности;
18. Для России характерно наличие двух типов заселения территории: зона очагового заселения и зона сплошного заселения
Вплив людини на природу океану в даний час має два аспекти: використання ресурсів та забруднення. забруднення в останні десятиліття набуло значних розмірів. Основні забруднювачі - це нафтопродукти, радіоактивні речовини, важкі метали, пестициди, миючі засоби. особливо забруднені води біля берегів західної Європи, північної Америки, японії, де розташовані великі промислові комплекси. Проте ознаки забруднення вод та організмів виявлено навіть у антарктиці. якщо забруднення океану і надалі прогресуватиме, незважаючи на міжнародні угоди, це погіршить рибопромислову обстановку та умови відпочинку у багатьох районах у багатьох районах, а отже вплине на океани. господарська діяльність людини, особливо у XX столітті, до так званого окультурення берегової смуги. будівництво набережних, молів, хвилеломів, причалів та інших портових споруд зменшило довжину природної літоралі на багато сотень кілометрів. забруднення берегів і морської води промислових підприємств, потрапляння у море нафтопродуктів ще більше посилили тяжке становище літоральних організмів помірної зони. море завжди приваблювало себе безліч відпочиваючих, але останні 50 років наплив відпускників і туристів на морське узбережжя незмірно зріс. Багато придатні ділянки берега помірної зони океану тепер забудовані будинками будинків відпочинку, санаторіїв, приватних вілл. штучно намиваються піщані пляжі. ділянок узбережжя, не порушених цивілізацією, залишається дедалі менше. цей неминучий процес значною мірою виправдовується величезною користю для здоров'я мільйонів людей, що відпочивають на морі, але немає жодного виправдання шаленим, а часом варварським вчинкам окремих осіб, які заради забави гублять рештки життя в місцях, де вони вирішили відпочити. одягнувши маску і ласти, а іноді й акваланг, такий, з дозволу сказати, любитель природи озброюється списом або підводною рушницею, і починається поголовне винищення ні в чому не винних крабиків та рибок. це «полювання» ведеться, звичайно, не для харчування — до послуг відпочиваючих завжди є їдальні, кафе та ресторани. весь видобуток викидається. у разі дещо перетворюється на сувеніри, які чомусь голосно називаються «колекціями». з науковою колекцією ці поламані, засушені крабики та морські ковзани не мають нічого спільного. вони навіть ніколи не постачаються етикетками з назвою тварини, місцем та датою збору. єдине призначення такої колекції — похвалитися перед набувачами своїми мисливськими трофеями. Крім цих душителів живого, існує ще ціла категорія важливих супротивників природних ландшафтів, які вважають, що у місцях відпочинку людини вся природа має бути викорінена. на жаль, іноді саме вони проектують і будують великі комплекси приморських здравниць, замінюючи кам'янисті береги залізобетоном та залишаючи рослинність лише у діжках та горщиках. після подібного благоустрою узбережжя вже мало чим відрізняється від міської ванної кімнати у глибині континенту, особливо якщо розвести у теплій воді штучну морську сіль. нарешті, низький культурний рівень окремих городян, які уявляють, ніби «природа все стерпить», призводить до засмічення морського узбережжя уривками паперу, поліетиленовими пакетами, битим посудом. захаращення берегів побутовими не менш небезпечно для мешканців літоралі, ніж вплив промислових стоків та нафтопродуктів. на щастя, намальована тут похмура картина ще тотальна. збереглося багато недоторканих ділянок берегової смуги помірної зони океану, де можна бачити природні угруповання морських рослин і тварин, де море дає багатий урожай і де відпочинок людей не менш повноцінний, ніж у самому фешенебельному санаторії. про ці місця і йтиметься. відмічено, що той чи інший вид прибережних тварин і рослин поширений не по всій помірній зоні світового океану. Так, «жителі» атлантичного узбережжя Європи не зустрічаються у морях далекого сходу, а комплекси літоральних організмів, що склалися з одного боку американського континенту, не повторюються з іншого. своєрідність, або, як кажуть вчені, ендемізм, фауни та флори залежить від ізоляції. Непереборною перешкодою у поширенні прибережних організмів виявляються колосальні простори глибоководних частин океану. а на півночі, де материки близько підходять один до одного і де, начебто, організми легко можуть переходити від материка до материка, свою сувору перешкоду ставлять низькі температури. щоб дати уявлення про видовий склад літоральних рослин та тварин помірної зони, довелося б окремо описувати кілька ізольованих районів, але тут особливої потреби в цьому немає. характер таких морських літоральних біоценозів загалом подібний, а видові відмінності становлять інтерес скоріш для фахівців. тому надалі ми познайомимося з населенням помірної зони з прикладу лише двох близьких нам басейнів — японського і чорного морів.
Объяснение: