Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.
Розрізняють природні комплекси рівнинного, лісолучного, передгірного, гірського типів.
Объяснение:Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:
природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;
курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;
рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;
ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;
ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;
виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;
науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;
природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;
природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;
прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.
Особливості правового регулювання
Специфікою правового регулювання охорони природних комплексів є наявність подвійного правового режиму: з одного боку, охорона окремих природних компонентів, що входять до природного комплексу, регулюється природоресурсним законодавством (земель — земельним, надр — гірничим, вод — водним тощо), а за іншого боку — спеціальним законодавством про цей природний комплекс, адже охороні підлягають не тільки окремі компоненти, а й екологічні взаємозв'язки між ними, тобто природний комплекс в цілому. Зазвичай, у разі правової колізії, спеціальне законодавство про природний комплекс має переважну правову силу перед законодавством про окремі природні ресурси, що входять до цього природного комплексу.
Западно-Сибирская. Это крупнейший нефтегазоносный бассейн мира, расположенный в пределах Западно-Сибирской равнины на территории Тюменской, Омской, Курганской, Томской и частично Свердловской, Челябинской, Новосибирской областей, Красноярского и Алтайского краев, площадью около 3,5 млн. км. Нефтегазоносность бассейна связана с отложениями юрского и мелового возраста. Большая часть нефтяных залежей находиться на глубине 2000-3000 метров. Нефть Западно-Сибирского нефтегазоносного бассейна характеризуется низким содержанием серы (до 1,1%), и парафина (менее 0,5%), содержание бензиновых фракций высокое (40- 60%), повышенное количество летучих веществ.
Сейчас на территории Западной Сибири добывается 70% российской нефти [13]. Нефтедобыча в Западной Сибири продолжает расти. В 2007 году прирост добычи по отношению к 2006 году может составить 4,4%. По Западной Сибири увеличение добычи будет порядка 3,8%[19].
По уже имеющимся расчетам, нефтедобыча в стране в 2006 году составила 470 млн. тонн.
Около 60% нынешнего объема нефтедобычи по-прежнему обеспечивает Югра. В Западной Сибири находятся несколько десятков крупных месторождений. Среди них такие известные, как Самотлор, Мегион, Усть-Балык, Шаим, Стрежевой.
Большая часть из них расположена в Тюменской области - своеобразном ядре района. В республиканском разделении труда она выделяется как главная база России по снабжению ее народнохозяйственного комплекса нефтью и природным газом. Область обеспечивает 70,8 процента российской добычи нефти, а общие запасы нефти и газа составляют (вместе - около 70% объемов добычи области) площади геологических запасов СНГ. Анализируя данную информацию, нельзя не сделать следующий вывод: нефтедобывающей промышленности Российской Федерации свойственна чрезвычайно высокая концентрация в ведущем районе.
1.Крым сегодня — это благословенная земля Крымского полуострова, омываемого Черным и Азовским морями. На севере его простирается равнина, на юге — Крымские горы с ожерельем у прибрежной полосы приморских городов-курортов: Ялта, Мисхор, Алупка, Симеиз, Гурзуф, Алушта, Феодосия, Евпатория и морских портов — Керчь, Севастополь. Площадь-26 тыс. км. Климат большей части Крыма — это климат умеренного пояса: мягкий степной — в равнинной части; более влажный, характерный для широколиственных лесов — в горах. Южному берегу Крыма свойственен субсредиземноморский климат сухих лесов и кустарниковых зарослей. 2- 3-ЭГП: 1)граничит с Украиной - 2)самый южный район + 3)имеет выход к 3 морям + 4)проходят важнейшие магистрали + Вывод: выгодное ЭГП 4-Потому что там есть благоприятные условия для выращивания сельскохозяйственных культур,а именно - климат.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.
Розрізняють природні комплекси рівнинного, лісолучного, передгірного, гірського типів.
Объяснение:Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:
природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;
курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;
рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;
ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;
ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;
виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;
науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;
природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;
природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;
прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.
Особливості правового регулювання
Специфікою правового регулювання охорони природних комплексів є наявність подвійного правового режиму: з одного боку, охорона окремих природних компонентів, що входять до природного комплексу, регулюється природоресурсним законодавством (земель — земельним, надр — гірничим, вод — водним тощо), а за іншого боку — спеціальним законодавством про цей природний комплекс, адже охороні підлягають не тільки окремі компоненти, а й екологічні взаємозв'язки між ними, тобто природний комплекс в цілому. Зазвичай, у разі правової колізії, спеціальне законодавство про природний комплекс має переважну правову силу перед законодавством про окремі природні ресурси, що входять до цього природного комплексу.