Виявлено причини виходу України з економічної кризи 2014–2015 рр., проаналізовано окремі проблеми та наукові підходи щодо державного стимулювання
високої динаміки вітчизняного виробництва, обґрунтовано висновок, що прискорене зростання економіки може розпочатися за умови здійснення реформ,
які забезпечать перерозподіл доходів бізнесу та держави на користь домогосподарств, підвищать рівень нецінової конкуренції на внутрішньому ринку та
створять для бізнесу довгострокові стимули щодо інвестування у випуск інноваційної та якіснішої продукції.
К л ю ч о в і с л о в а : економічне зростання, зовнішній борг, девальвація,
інфляція, економічна криза, економічна політика.
У 2016 р. в Україні розпочалося економічне зростання. Проблема його
прискорення сьогодні перетворилася на одну із найактуальніших в економічній науці. Про складність її вирішення свідчать розбіжності в думках експертів. Так, одна частина з них вважає, що для досягнення високої економічної
динаміки необхідно: збільшити споживчий попит шляхом пом'якшення
фіскальної та монетарної політики [1, с. 5]; друга – угамувати інфляцію, що
не дає банкам суттєво збільшити кредитування економіки; третя – започаткувати великі державні інфраструктурні проекти (будівництво доріг, соціального житла, транспортних споруд), які дадуть поштовх розширенню приватного
інвестування; четверта – створити вільну від бюрократії та корупції економіку зі сприятливими умовами для розвитку бізнесу (чесним правосуддям, низькими податками, гарантіями інвесторам) [2, c. 24–25].
Відсутність відповіді на запитання: за яких умов економічне зростання
України може перетворитися на стійке та прискорене, сьогодні обмежує можливості науковців та спеціалістів у сфері економіки реалістично оцінювати перспективи її майбутньої динаміки. Це породжує у них як зайвий песимізм, так
і оптимізм щодо можливостей України за рівнем економічного розвитку наблизитися до розвинених країн світу, доцільності, напрямів та глибини втручання держави в ринковий механізм за до заходів державної політики.
Для зменшення розбіжностей із наведених питань у цій статті поставлено
за мету дослідити першопричини виходу України з кризи 2014–2015 рр., вивчити можливості ринкового механізму забезпечити інерційне прискорене
зростання вітчизняної економіки після 2016 р., оцінити експертні пропозиції
та, в разі необхідності, запропонувати нові альтернативні підходи щодо державного стимулювання її високої динаміки.
Вопрос развития и современного состояния цивилизации казалось более стоит отнести к исторической науке. Но даже первое слово в этом словосочетании заставляет задуматься представителя любого научного направления, а уж географа в первую очередь.
Мы живем в системе «природа-человек», а действуем как «природа+человек», то есть мы – потребители, а природу рассматриваем обычно с позиции – что можно взять.
Потребительское отношение предполагает равнодушие к источнику обеспечения и это выражается в ежегодном увеличении загрязнения природы, которая нас кормит, одевает и обеспечивает всеми благами современного мира. Наша цивилизация производит все больше отходов и чем выше обеспечение населения, тем их больше. Ежегодно страны с высоким уровнем населения накапливают до 800 кг. твердых бытовых отходов (ТБО) на душу населения в год; слаборазвитые страны до 200кг.
Современный мир доходит до абсурда: возобновляемые ресурсы планеты – продукты питания – пакуются в упаковки, произведенные из невозобновляемых и медленно возобновляемых ресурсов. Бумага из дерева, которому надо 20-30 лет расти, прежде чем его можно будет рубить для производства бумаги, а полиэтилен вообще из невосполнимых ресурсов планеты – из нефти, которая образуется в течение миллионов лет. Торговля, конкуренция и реклама навязывают человечеству увеличение потребления и. соответственно, увеличение отходов. Отходы частично перерабатываются, но в основном сжигаются и заваливаются землей,, что приводит к дополнительному загрязнению природной среды. Невозобновляемые ресурсы изымаются из природы с каждым годом все больше, сокращая возможности потребления последующим поколениям. В России проблема мусора не так остра: места для свалки много, страна большая, поэтому идея сортировки ТБО на стадии их возникновения и переработки до сих пор не прижилась. Но в России ежегодно производится около 3,8 млрд тонн отходов. В среднем перерабатывается 10 % — 15 % мусора. Твердые бытовые отходы подвергаются переработке только на 3 % — 4 %, промышленные на 35 %. В основном мусор свозится на свалки — их в Росси около 11 тысяч. В них захоронено около 82 млрд тонн отходов.
Но не все так однозначно плохо. В мире возникло понятие «зеленой» (точнее, мусорной) энергетики и её потенциал довольно велик.
Например, этим летом в Южной Африке был запущен проект по освещению улиц Кейптауна (четырехмиллионного мегаполиса) за счет мусора. В 2008 году первая ТЭС, работающая на мусоре, была введена в строй в Пекине. Она сжигает 1,6 тысячи тонн отходов в день, что, конечно, немного для столицы Китая, производящей 5,5 миллиона тонн ТБО в год. "Мусорную" ТЭС производительностью 230 млн кВт.ч в год намерен в ближайшие годы построить Азербайджан. Но как мы понимаем подобная утилизация отходов «капля в море», да и сжигание приводит к загрязнению атмосферы.
Проблема ресурсосбережения и вторичного использования ТБО становится всё острее, касается всех стран, должна решаться мировым сообществом. Планета у нас одна на всех.
Глазомерная съёмка — быстрый упрощённый получения схематического изображения инженерных сооружений или участков местности, отражающего их форму, размеры и ориентацию, а также взаимное положение и необходимые особенности составляющих их частей, элементов.
Значения расстояний, размеров, углов и относительных превышений определяют приблизительно, на глаз, т. е. на основе накопленного исполнителем съёмки опыта измерения этих величин. Для выполнения глазомерной съёмки часто используют простейшие приборы, например, циркуль, визирная линейка, компас
Відповідь:
Виявлено причини виходу України з економічної кризи 2014–2015 рр., проаналізовано окремі проблеми та наукові підходи щодо державного стимулювання
високої динаміки вітчизняного виробництва, обґрунтовано висновок, що прискорене зростання економіки може розпочатися за умови здійснення реформ,
які забезпечать перерозподіл доходів бізнесу та держави на користь домогосподарств, підвищать рівень нецінової конкуренції на внутрішньому ринку та
створять для бізнесу довгострокові стимули щодо інвестування у випуск інноваційної та якіснішої продукції.
К л ю ч о в і с л о в а : економічне зростання, зовнішній борг, девальвація,
інфляція, економічна криза, економічна політика.
У 2016 р. в Україні розпочалося економічне зростання. Проблема його
прискорення сьогодні перетворилася на одну із найактуальніших в економічній науці. Про складність її вирішення свідчать розбіжності в думках експертів. Так, одна частина з них вважає, що для досягнення високої економічної
динаміки необхідно: збільшити споживчий попит шляхом пом'якшення
фіскальної та монетарної політики [1, с. 5]; друга – угамувати інфляцію, що
не дає банкам суттєво збільшити кредитування економіки; третя – започаткувати великі державні інфраструктурні проекти (будівництво доріг, соціального житла, транспортних споруд), які дадуть поштовх розширенню приватного
інвестування; четверта – створити вільну від бюрократії та корупції економіку зі сприятливими умовами для розвитку бізнесу (чесним правосуддям, низькими податками, гарантіями інвесторам) [2, c. 24–25].
Відсутність відповіді на запитання: за яких умов економічне зростання
України може перетворитися на стійке та прискорене, сьогодні обмежує можливості науковців та спеціалістів у сфері економіки реалістично оцінювати перспективи її майбутньої динаміки. Це породжує у них як зайвий песимізм, так
і оптимізм щодо можливостей України за рівнем економічного розвитку наблизитися до розвинених країн світу, доцільності, напрямів та глибини втручання держави в ринковий механізм за до заходів державної політики.
Для зменшення розбіжностей із наведених питань у цій статті поставлено
за мету дослідити першопричини виходу України з кризи 2014–2015 рр., вивчити можливості ринкового механізму забезпечити інерційне прискорене
зростання вітчизняної економіки після 2016 р., оцінити експертні пропозиції
та, в разі необхідності, запропонувати нові альтернативні підходи щодо державного стимулювання її високої динаміки.
Пояснення: