Объяснение:
Особенностью зоны Севера является ее слабая заселенность. Народы, которые здесь проживают долгое время сохраняли традиционный тип природопользования. На Крайнем Севере и востоке, на морских побережьях главным занятием эскимосов, части чукчей и алеутов Командорских островов стал морской промысел. Море является для них источников пищи, одежды. На обширных пространствах тундры и лесотундры традиционными занятиями этих малочисленных народов являются оленеводство и охота. Сейчас народы севера в большинстве своем живут в бревенчатых избах, оленей используют как транспорт, употребляют в пищу много крупы, картофеля, сами выращивают некоторые культуры.Рыболовство развито очень хорошо и все производства связанные с рыбой
1. Кто в паре с Беллинсгаузеном открыл Антарктиду в ходе кругосветной экспедиции?
2. Кто назвал Антарктиду "Антарктическим материком"?
3. Самая северная точка континента?
4. Какая впадина является глубочайшей депрессией континента?
5. На каком острове находится самый крупный вулкан Антарктиды?
6. Как называется самый крупный вулкан?
7. Какую форму имеет ледниковый щит Антарктиды?
8. Как называется характерный рельеф, который имеет снежный покров Антарктиды?
9. В виде чего откалывается лед?
10. Как называется советская антарктическая станция?
11. Как называются ветра, обусловленные рельефом Антарктиды?
12. В виде чего выпадают осадки?
13. Вид питания рек?
14. Самое глубокое озеро Антарктиды?
Відповідь:Природа Українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. До високогірного ярусу належать давньольодовиково-високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масиви Чорногора, Свидівець та ін.) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні (Мармароський масив, Чивчини). Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середньогірний ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського Бескиду (масиви Рівна, Полонина Боржава, Красна). Потужне зовнішнє пасмо — це середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000 м), найтиповіше виражені в Східних Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю Українських Карпат середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічних Карпат (масиви Маковиця, Синяк, Великий Діл, Тупий).
Ландшафти низькогірного ярусу двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400 м) пов'язані з Головним Карпатським вододілом (Стрийсько-Сянська, Воловецька та інші верховини, а також Міжгірська, Верхньобистрицька, Ясінська, Ворохтянська та Верховинська улоговини). Тут містяться основні карпатські перевали (Ужоцький перевал, Верецький перевал, Воловецький перевал та інші). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на півдні, приурочені низькогірно-стрімчакові ландшафти — Угольський, Свалявський та інші (перевищення до 400 м). Тут зосередженні найвідоміші карстові печери регіону. Північно-східний край Українських Карпат становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400 м) у межиріччях Дністра, Стрию, Свічі, Лімніці, Бистриці, Пруту, Черемошу, Сірету. Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення 300 м) характерні для межиріч Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці.