Можно лучший ответ?
Спрединг — процесс образования новой окенической литосферы в срединно-океанических хребтах и раздвижения окенических плит. Спрединг происходит на дивергентных границах плит. Он приводит к образованию полосовых магнитных аномалий.
Субдукция — процесс, при котором происходит погружение одних блоков земной коры под другие.
Коллизия континентов — это столкновение и дальнейшее взаимодействие двух континентальных плит, которые из-за относительной легкости слагающего их материала не могут погрузиться друг под друга, в результате чего происходит смятие коры и образование горных цепей с очень сложным внутренним строением.
Землетрясение – это кратковременное колебание земной поверхности, вызванное сейсмическими волнами, возникшими в результате нарушения сплошности и разрушения горных пород на поверхности и в недрах земной коры или верхней мантии (глубина 0…700 км) с внезапным выделением энергии упругой деформации, накопленной этими породами.
Землетрясения могут приводить как к катастрофическим последствиям, связанным с массовой гибелью людей и животных, разрушением зданий и сооружений, и необратимыми изменениями природной среды, так и происходить незаметно для людей и животных, не вызывая перенапряжения строительных конструкций зданий и сооружений и не оказывая никакого воздействия на природную среду. Землетрясения подразделяются на тектонические, вулканические, обвальные, наведенные, моретрясения и землетрясения, связанные с ударом космических тел о Землю.
Очаг землетрясения – пространство (объем) в толще земной коры или верхней части мантии, внутри которого происходит разрушение, сдвиг или вспарывание трещин и выделение сейсмической энергии.
Интенсивность землетрясения – характеристика проявления землетрясения в эпицентре или за его пределами. Интенсивность землетрясения измеряется в путем сопоставления данных, полученных на основании показаний сейсмических приборов, характера разрушений зданий и сооружений, причиненного ущерба природной среде и поведения людей и животных при землетрясении с данными, приведенными в цифровой шкале.
Природні умови. Північна Африка омивається на півночі Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном, на сході — Червоним морем. Довжина берегової смуги — 9337 км. Протяжність регіону 5,7 тис. км із заходу на схід, 2 тис. км із півночі на південь, площа — 10 млн км2.
Велику частину території регіону займає найбільша пустеля світу Сахара площею понад 7 млн км2, у центрі якої підіймаються нагір'я Ахаггар і Тібесті. До 80 % території Сахари — рівнини заввишки 200—500 м, а на узбережжі Атлантики є нижче 200 м. Багато безстічних западин, деякі з них розташовані нижче від рівня моря. Ландшафти Сахари різноманітні: 70 % її території займають кам'янисті, щебенисті (хамади), галечникові (регі), глинисті (серири), піщані (ергі) пустелі, інша територія зайнята гірськими ландшафтами зі щебенисто-кам'янистими пустелями. Переважають пасмові піски (висота деяких з них — до 200-300 м), трапляються округлі й місяцеподібні дюни.
На північному заході простягаються Атлаські гори, найвищі хребти яких мають типово альпійські форми рельєфу.
Клімат на більшій частині регіону — виражений пустельний тропічний, на півночі — субтропічний. Опади на півночі бувають переважно взимку (100-200 мм), на іншій території — влітку (менше 50 мм на рік). У внутрішніх районах Сахари дощі можуть не випадати по кілька років. Зате традиційними є ранкові роси (конденсація внаслідок низьких нічних температур), які сприяють утворенню поверхневих вапняних кірок. Температура повітря досягає +56...+58° С, поверхня суші прогрівається до +70...+80° С. Узимку вночі повсюдними є заморозки на ґрунті. Часто здіймаються вітри і багатоденні пилові (піщані) бурі, швидкість вітру буває від 3-5 до 50 м/с і більше.
Внутрішні води. Найбільшою і найважливішою рікою в регіоні є Ніл (сучасна єгипетська назва — Ель-Бахр), довжина якого — 6671 км — найбільша у світі. Крім нього в регіоні немає транзитних рік із постійним водотоком. З метою регулювання стоку ріки, забезпечення водою каналів і ліквідації загрози повеней на Нілі та його притоках споруджені греблі й водоймища: Асуанська, Насер, Гебель-Аулія тощо. Довжина його судноплавних шляхів — 3,2 тис. км, долина (особливо дельта) — один із центрів давньої цивілізації.
В окраїнних районах Сахари й у центральних гірських масивах збереглися невеличкі реліктові озера, частково заболочені та нерідко дуже мінералізовані. Регіон має великі басейни підземних вод (у тому числі артезіанських), використання яких забезпечує життя в оазисах.
Природні ресурси. Багаті на корисні копалини надра визначили специфіку господарювання багатьох країн регіону. Здавна в пустелі видобували сіль, розробляли родовища кам'яного вугілля, згодом — заліза, міді, вольфраму, інших рідкісних металів, урану. У Марокко зосереджено до 2/3 світових запасів фосфоритів.
З 60-х років XX ст. Сахара є одним з найбільших нафтодобувних районів світу: в Алжирі та Лівії, у шельфовій зоні узбережжя Єгипту і Тунісу відкрито родовища нафти й газу, запаси яких мають світове значення.
Агрокліматичні ресурси дуже обмежують можливості розвитку сільського господарства. Лише вологі Атласька гірська область, дельта і долина Нілу в Єгипті й Судані, правобережжя р. Сенегал на південному кордоні Мавританії сприятливі для землеробства, яке, однак, потребує значних агромеліоративних робіт. Придатні для тваринництва семіаридні території відносно невеликі, пасовищні ресурси обмежені, водопої для худоби важкодоступні.
Випасання худоби, ерозія ґрунтів, вирубування нечисленних лісів, засолення зрошуваних земель спричиняють антропогенне опустелювання великих територій. Тому охорона довкілля є найактуальнішим завданням у країнах регіону.