Економічна ефективність спеціалізації та кооперування
Економічна ефективність спеціалізації та кооперування – результат організаційно-планових заходів і підвищення технічного рівня виробництва. Ефективність організаційно-планових заходів проявляється у зниженні собівартості внаслідок росту продуктивності праці й зменшення умовно- постійних витрат, що припадає на одиницю продукції. Основна частка економічного ефекту' від спеціалізації припадає на підвищення технічного рівня виробництва і якості продукції. Обидва ці напрямки збільшення ефективності виробництва діють одночасно.
Раціональний розвиток спеціалізації дуже впливає на всі сторони вдосконалювання суспільного виробництва й на підвищення його ефективності. Для визначення економічної ефективності спеціалізації виробництва використовуються три основних показники:
1. Економія поточних витрат на виробництво продукції й транспортних витрат на її доставку споживачам.
2. Економія капітальних вкладень і строк їхньої окупності.• Спеціалізація дозволяє максимально спростити виробничу структуру підприємств, тобто число основних, допоміжних та обслуговуючих цехів і господарств. Чим вужче номенклатура технологічно однорідної продукції (іншими словами, чим глибше спеціалізоване виробництво), тим менше число структурних підрозділів входить до складу підприємств.
• На основі спеціалізації та кооперування виробництва виникають більше стійкі зв'язки з постачальниками й споживачами, а отже, спрощуються матеріально-технічне забезпечення й збут. Для спеціалізованого підприємства потрібна обмежена номенклатура сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що поставляються по кооперуванню.
• Спеціалізація виробництва сприяє розвитку й зміцненню малого бізнесу.
(1.1)
де З1 і З2 – повна собівартість одиниці продукції відповідно до й після проведення спеціалізації;
ТР1 і ТР2 – транспортні витрати по доставці готової продукції до й після проведення спеціалізації;
А2 – річний обсяг випуску продукції (за планом) після проведення спеціалізації.
Річний економічний ефект від спеціалізації можна розрахувати за формулою:
(1.2)
де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
ДО1 і Д02–питомі капітальні вкладення відповідно до й після проведення спеціалізації;
А'2 – річний обсяг випуску продукції (фактичний) після проведення спеціалізації.
Окупність капітальних вкладень на проведення спеціалізації (Т) визначається за формулою:
(1.3)
де К – розмір капітальних вкладень на здійснення спеціалізації;
Ф – вартість основних фондів, що вивільняються в результаті спеціалізації й направляються на інші виробництва чи реалізацію.
Для обґрунтування ефективності спеціалізації можуть прийматися в розрахунок і інші приватні показники ефективності: середній річний виробіток на одного працівника, трудомісткість, матеріалоємність, фондовіддача, рентабельність і ін.
Якщо капітальні витрати неоднаково розподіляються в часі або поточні витрати виробництва істотно змінюються по роках експлуатації, то при розрахунках річного економічного ефекту враховується фактор часу з коефіцієнтом приведення різночасних витрат dt до сучасного моменту:
dt = (1+Е), (1.4)
де Е – норматив приведення (0,1);
t – число років від другого року проведення спеціалізації до року здійснення витрат і одержання результатів.
Витрати й одержувані результати до початку розрахункового року множать на dt, а після початку розрахункового року – ділять на цей коефіцієнт.
Основні недоліки і переваги спеціалізації та кооперування
Розвиток спеціалізації та кооперування виробництва приносить не тільки позитивний ефект, але й негативний. При всіх перевагах спеціалізованого виробництва (використання передової техніки й технології, скорочення виробничого циклу, зниження собівартості, ріст продуктивності праці, підвищення кваліфікаціїкадрів,розвитокстандартизаціїйуніфікації, підвищення якості виготовлюваної продукції, а отже, і ріст конкурентоспроможності підприємств) воно стає занадто залежним від стану ринку. При коливаннях попиту на продукцію, що випускається вузькоспеціалізованим підприємством, його стійкість виявляється нижчою, ніж у неспеціалізованого підприємства. Прагнення виробників знизити ризик збитків від коливань попиту й падіння цін привело до виникнення тенденції до диверсифікованості виробництва.
привет ☺
надеюсь поставь лайк и лучший ответ
Объяснение:
Венецианский купец Марко Поло открыл для европейцев Восточную Азию. Марко Поло представил историю своего путешествия по Азии в своей знаменитой истории «Книга о разнообразии мира».
2)Афанасий Никитин - первый русский путешественник.Самый короткий путь от Твери до Индии, и написал об этом книгу «хождения за три моря» в 1468 году.
3)Васко да Гама-португальский мореплаватель,открыл морской путь в Индию вокруг Африки (1497-99).
4)В 1492 году — Христофор Колумб (генуэзец на службе Испании); сам Колумб считал, что открыл путь в Азию, открыв при этом Америку.
5) 21 октября 1520 года португальский мореплаватель Фернан Магеллан открыл пролив, названный впоследствии Магеллановым.
6) Бартоломе́у Ди́аш де Нова́иш — португальский мореплаватель. В 1488 году в поисках морского маршрута в Индию он первым из европейцев обогнул Африку с юга, открыл мыс Доброй Надежды и вышел в Индийский океан.