Останнім часом перед світом все частіше постає таке важливе питання як
проблема біженців. Адже вона глобально пов‟язана з низкою важливих аспектів
життя країн, а саме з внутрішнім становищем цілого ряду світових держав, з
ефективністю діяльності їх органів управління, з функціонуванням міжнародних організацій. Біженцем є особа, яка через причини переслідування чи певних
утисків через релігійні, національні, расові, чи соціальні особливості вимушена
покинути рідну країну. Поступове збільшення міграційних потоків поставило
перед людством ще одне важливе завдання – створення міжнародних органів
регулювання цим процесом.
Станом на 2014 рік у Європі було зареєстровано за офіційними даними
більше ніж 650 тисяч біженців. Списки країн-лідерів, жителі яких найчастіше
подають прохання про притулок, постійно оновлюються залежно від сезону.
Прикладами таких лідерів є Угорщина, в яку емігрують вихідці з Сирії,
Афганістану, Косова та Італія, яка масово приймає через Середземне море
жителів Нігерії, Гамбії та Малі [1].
Однією з особливостей проблеми біженців є той факт, що основний
приплив мігрантів зосереджений в державах високого економічного розвитку.
Так, за даними ООН близько 86% таких утікачів світу сьогодні проживають у
високорозвинених країнах [2]. Дуже гостро дана проблема торкнулась країн
Объяснение:
ответ:А́фрика — другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. З площею понад 30 300 000 км², враховуючи прилеглі острови — він займає 5,9 % площі земної поверхні і 20,3 % площі суходолу. А його населення — понад 1,2 млрд[1] (на 2017), становить понад 12 % населення світу.
Объяснение:
Назва Африка набула вжитку на Заході завдяки римлянам, які використовували назву Africa terra — «земля Афрі» (множина, чи у однині — Афер) — для північної частини материка, а також і для провінції Африки з її столицею Карфагеном, що відповідає теперішньому Тунісу.
Афрі були (можливо берберським) плем'ям, яке жило у Північній Африці поблизу Карфагена. Походження Afer може бути пов'язано з фінікійським 'afar — пилюка (також зустрічається в багатьох інших Семітських мовах). Серед інших, доволі суперечливих, етимологій, які спираються на значення античного терміну 'Africa', виділяються:
латинське слово aprica, що означає «сонячний»;
грецьке слово aphrike, що означає «без холоду». Ця гіпотеза була запропонована істориком Левом Африканським (1495–1554), який припустив, що грецьке слово phrike (φρίκη, що означає «холод і жах») в комбінації з заперечним префіксом a-, вказувало на землю вільну від холоду і жаху. Але оскільки звуку ph на f в грецькій мові датується приблизно десятим століттям, то малоймовірно, що це справжнє походження терміну Африка.
В античність Африкою називали землі, що на захід від Єгипту, в той час, як термін «Азія» використовували для позначення Малої Азії і земель на схід від неї. Спочатку Єгипет і Левант мали невизначений статус між Африкою та Азією, хоча як частина Перської імперії вони інколи включалися до більш узагальненого терміну «Азії». Розмежувальну лінію між цими двома континентами вперше означив географ Птолемей (85-165), провівши головний меридіан через Александрію і зробивши Суецький перешийок та Червоне море межею між Азією та Африкою.
Соседство ледяного массива с относительно теплыми океаническими бассейнами создает в южном полушарии условия для усиленной циркуляции атмосферы в течение всего года. Над ледниковым покровом Антарктиды существует Антарктический максимум, связанный с постоянным и сильным охлаждением воздуха над поверхностью льда. Массы холодного воздуха стекают с высоких центральных плато, образуя сильнейшие юго-восточные стоковые ветры на окраинах материка. Вдоль края максимума преобладают слабые восточные ветры. Над океанами вокруг материка существует зона относительно низкого давления и циклонической деятельности с преобладанием постоянных западных ветров. На сравнительно небольших высотах над Антарктическим максимумом выделяется околополярная депрессия, а над циклоническим кольцом с восходящими токами воздуха образуется высотный максимум. Такое распределение давления в верхних слоях атмосферы обусловливает приток относительно теплого и влажного воздуха с океана на материк и бывает причиной выпадения осадков, питающих оледенение.
Над окружающими Антарктиду водными бассейнами почти всегда господствуют низкая облачность, туманы, сильные ветры и снегопады. Во внутренних частях материка, особенно в его восточном секторе, летом преобладает ясная и солнечная погода с очень низкой температурой, но еще более низки температуры в зимнее время